Навчання музичної і нотної грамоти

       У І класі діти повинні одержати перші поняття про висоту і тривалості звуків. Перше півріччя у вивченні музичної грамоти є своєрідним передбукварним періодом. Діти співають по слуху, слухають пісні у виконанні вчителя, починають поступово розбиратися у своїх слухових враженнях. Практика показала, що в першому півріччі недоцільно знайомити дітей з нотами. Необхідно ще підготувати їх до цього ознайомлення.
       Як ми знаємо, в нотному записі відбита точна висота і тривалість звуків. Треба, щоб діти ще до ознайомлення з нотами ясно уявляли собі, що звуки бувають різної висоти, і розуміли, що означають визначення «високі» і «низькі» звуки. Кожний вчитель знає, що діти добре відчувають різницю між низькими і високими звуками, але назвати, їх словом-терміном не вміють. Вони здебільшого говорять: «товсті» і «тонкі» звуки. Коли ж діти користуються термінами «високі» і «низькі» звуки, то часто плутають їх. Разом з тим дуже важливо, щоб діти, ознайомившись з нотами, оволоділи поняттям висоти, щоб вони зрозуміли, що «тонкі» звуки називаються високими, а «товсті» — низькими.
       Треба звертати увагу дітей на різницю звучання щодо висоти, використовуючи для цього різні приклади. Так розрізняються людські голоси і в мові, і в співі. В цілому чоловічі голоси звучать нижче жіночих; найяскравіша різниця між низьким, густим чоловічим голосом (бас) і високим, світлим жіночим голосом (сопрано). Одна й та ж пісня, проспівана людьми з різними голосами, звучатиме по-різному: в одних — густіше, в інших — прозоріше. Якщо вчитель користується на уроці яким-небудь музичним інструментом, він може зіграти одну й ту ж пісню на різній висоті, в різних октавах. При цьому добре звернути увагу дітей на те, як зміцнюється характер пісні залежно від того, в якому регістрі вона зіграна.
       Щоб перевірити, наскільки діти зрозуміли, які звуки називаються високими, а які низькими; які з них відносяться до середнього регістру і т. ін., можна провести таку гру. Якщо вчитель грає пісню у високому регістрі — діти піднімають руки вгору: якщо він грає в середній висоті — простягають руки поперед себе; коли ж учитель грає низько — діти опускають руки донизу. Правильне виконання цієї гри покаже, що діти опанували поняття висоти. Гра допоможе їм засвоїти це поняття. Після цього можна переходити до наступного завдання — до засвоєння висоти в межах пісні. Спочатку діти погано розрізняють у пісні рух мелодії. Вони не помічають і не можуть сказати, чи тримається голос на одній висоті, а чи йде він вгору або ж, скажемо, вниз. Внаслідок такої неясності уявлень вони часто не розуміють своїх помилок, коли співають мелодії неправильно. Для розвитку їх слухових уявлень про висоту дуже важливо показувати їм рух мелодії паралельно із співом. Наприклад, учитель робить на дошці умовну зарисовку мелодії тієї пісні, яку він розучує з дітьми. Він звертає увагу дітей на те, що голос у пісні йде то вище, то нижче або ж тримається на одній висоті, і пропонує їм стежити за записом пісні на дошці. Всі співають пісню, а вчитель водить паличкою по запису пісні для того, щоб слухові і рухові (рухи слухового апарата) відчуття дітей пов'язалися із зоровими.        У наведеному вище записі наочно показано співвідношення звуків не тільки за висотою, але й за тривалістю. На це також треба звернути увагу дітей, бо точне виконання довгих звуків сприяє виробленню навику протяжного співу. Для показу графічного запису можна використати таблиці з нотної грамоти, які вчитель вивішує на дошці 1. Учитель може робити подібні зарисовки у повітрі рукою.
       Цим прикладом показу рисунка мелодії рукою слід якомога частіше користуватися і в дальшому. Такий прийом сприяє виробленню свідомого ставлення дітей до пісні і розвитку їх слухових уявлень. Для перевірки того, наскільки міцно закріплені в дітей уявлення про будову мелодії пісень, можна, наприклад, намалювати на дошці рисунки двох раніш вивчених пісень, назвати їх і запропонувати вгадати, яка з них накреслена першою, а яка — другою. Правильне виконання цього завдання буде свідчити про закріплення у дітей зв'язку слухових уявлень з графічним зображенням мелодики.
       Звукоряд. Дальшим етапом роботи над висотою є з'ясування поняття про звукоряд, тобто поступову послідовність звуків за висотою. Учитель пояснює, що коли співати звуки підряд, то голос неначе піднімається або опускається по сходах із східця на східець. У музиці розрізняють сім різних східців — до, ре, мі, фа, соль, ля, сі; далі йде повторення цих же східців, але вище. Слід показати, що два однойменні звуки (наприклад, до 1 і до 2) при одночасному звучанні немов зливаються. Так само зливається й одночасно проспівана або зіграна в двох октавах мелодія. Треба дати дітям вслухатись у це. Добре було б показати дітям рисунок «східців» і проспівати звукоряд в межах до1 — до2 вверх і вниз. При цьому діти повинні стежити за підвищенням і зниженням голосу і одночасно — за рисунком східців.
       Такий спів звукоряду допоможе з'ясувати, що таке «звукові сходи». Проте в дальшому з дітьми краще і легше співати окремі відрізки звукоряду, починаючи із звуків середніх (приблизного звучання). У першокласників голос звучить на низьких звуках (ре і особливо до) глухо, їх голоси краще розвиваються і яскравіше звучать у верхньому відрізку звукоряду (ля, сі, до). Тому починати спів поспівок краще з середини звукоряду. Так, можна співати звукоряд вниз, починаючи від соль: соль, фа, мі, ре, до, і вверх: соль, ля, сі, до, а також назад: до, сі, ля, соль.
       Поки учень не знає нот, можна використати рисунок «східців» для співання невеликих поспівок. Учитель показує паличкою східці, які діти співають. При повторенні одного звука учитель двічі вказує на той же східець у відповідному ритмі. Наведемо приклади:

1) соль — фа — мі (чверті із зупинкою в кінці);
2) соль — соль — фа — фа — мі — мі (соль і фа — восьмі, мі — чверті);
3) соль — ля — сі — до2 (рівними чвертями);
4) соль — соль — ля — ля — сі — сі — до2 (всі звуки виконуються восьмими, лише до2 — як чверть).

       Такі ж поспівки можна співати, показуючи висоту звуків рукою. Рухи рукою можуть робити і самі діти. Найважливіше, щоб діти ясно уявляли собі, що означає перейти із східця на східець або залишитися на тому ж східці. З того моменту, як діти почнуть орієнтуватися в звукоряді, можна перейти до показу нотного стану, не припиняючи і співу поспівок за рукою або за східцями. Це важливо тому, що діти досить важко запам'ятовують, де і яка нота пишеться, і не 'можуть скоро почати спів з нот.
       Крім того, перш ніж перейти до нотного стану, треба показати, які існують у нотному записі «музичні букви» — ноти. Ноти, як відомо, розрізняються за написанням залежно від тривалості. Показати зразу всі тривалості неможливо. Тому в І класі ми обмежуємось показом двох видів тривалостей, що найчастіше зустрічаються в дитячих піснях, — чвертей і восьмих. На перших порах ми називаємо їх короткими і довгими, бо визначення «чверть» або «восьма» дітям ще незрозумілі. Довгі відповідають розміреному кроку, короткі — відповідають швидкому рухові. Оскільки діти вже зустрічалися з поняттям довгих і коротких звуків ще при графічному записі пісень кубиками, то засвоєння цих тривалостей не становить для них труднощів.
       Знаючи зображення нот, можна зробити за їх допомогою умовний графічний запис пісні, не користуючись ще при цьому нотоносцем. Ось як можна записати пісню «Во поле береза стояла» графічно, але вже за допомогою нот:
       Вся згадана підготовка до засвоєння нотного запису при звичайних умовах займає перше півріччя. З другого півріччя починається ознайомлення дітей з записом нот на нотному стані. Нотний запис. Учитель пояснює, що музичні звуки записуються нотами на п'яти лінійках, які називаються нотоносцем. Ноти пишуться і на лінійці, і між лінійками. Чим вище звук співається, тим вище він пишеться. Діти узнають, що п'яти лінійок невистачає для того, щоб розмістити всі звуки. Тому доводиться додавати лінійку, їх так і називають додаткові. Додаткові лінійки короткі, на лінійці міститься тільки одна нота. На початку нотоносця ставиться особливий знак — ключ,, який ніби відкриває нам секрет, до якого регістру відносяться записані на нотному стані звуки. Басовий ключ ставиться тоді, коли записуються низькі звуки, а скрипічний — для запису звуків середніх і високих.
       Жіночі і дитячі голоси звучать у високому і середньому регістрах; вони нагадують звуки скрипки. Тому цей ключ і називається скрипічним. його називають ще ключ соль, тому що завиток ключа оточує другу лінійку, де пишеться нота соль середньої висоти. Учитель показує дітям запис нот у межах до1 — до2, тобто запис знайомого за східцями звукоряду.
       Тепер можна співати відрізки звукоряду за нотним записом. Однак запам'ятати зразу запис нот у межах цілої октави важко. Спершу треба добре запам'ятати три звуки — мі, фа, соль. Діти повинні запам'ятати, який із цих звуків де пишеться. Учитель вказує спершу послідовно ці три звуки, а діти називають їх. Те саме він робить врозбивку. Однак слід якомога швидше перейти до співу цих звуків з нот. Спершу вчитель співає для настройки весь звукоряд соль — до, а потім тільки соль — фа — мі, які весь клас повторює кілька разів. Можна спів цей урізноманітнити, наприклад, співати звуки у висхідному порядку (мі — фа — соль), повторювати звук двічі; нарешті, можна проспівати з нот першу частину пісні «Как пошли наши подружки».
       Коли три звуки засвоєні, можна поступово додавати звуки ля, сі, до. В межах цих звуків можна співати вже досить багато пісень або уривків пісень. Здебільшого це, звичайно, ще не читання нот, а спів на слух знайомих пісень або уривків з них з називанням нот. Для І класу дуже важливо засвоїти ноти в межах 5—6 звуків. Тому дітям треба дати якомога більше прикладів для співу з називанням нот. Наведемо ряд прикладів для співу з нот, в тому числі і уривки розучуваних у І класі пісень.
       Дуже важливо використати знання нот під час розучування пісень. Діти часто не можуть на слух уловити, які помилки вони роблять у пісні. Нотний запис надзвичайно допомагає в цьому випадку. Наприклад, діти неточно виконують у «Повітряній пісні» мелодію на словах «Ходить хмара». Слід виписати це місце на дошці, проспівати його з словами і з називанням нот. Якщо це важко дається зразу всьому класові, треба запропонувати проспівати спершу кращим учням, а потім — всім разом. Учитель сам може підспівувати, допомагаючи тим учням, що неправильно співають.
       Отже, на кінець першого року навчання учні одержують початкові поняття про висоту і тривалість звуків у пісні. Вони дізнаються, що в музиці кожний звук має свою назву, що таких звуків сім і що вони мають свою послідовність. Діти навчаються співати ці звуки, правильно називати їх на легких прикладах у посхідце-вому порядку. Вони узнають, як записуються нотами звуки в межах до1 — до2, твердо вивчають запис від мі1 до до2 і навчаються співати з нот в цих межах як розучувані пісні, так і невелику кількість легких прикладів у посхідцевому русі.
       Робота у II класі. Освоєння звукоряду. У II класі знання, набіуті в І класі, розширюються. Діти повинні освоїти звукоряд в межах октави до1 — до2. Прийоми слід використовувати ті самі, що й у І класі,-—спів з нот раніш незасвоєного відрізка звукоряду мі — ре — до, спів поспівок і пісень у межах соль — до; спів пісень, що охоплюють весь звукоряд до1 — до2. При цьому можна використати розучені у І класі пісні, але обов'язково співати їх не тільки з словами, але й називаючи ноти. Можна проспівати такі пісні: «Во поле береза стояла», «Кот Васька», «Портрет Ілліча», «Пташиний спів», «Повітряна пісня», «Бравий вершник».
       Далі слід використати нотний запис під час розучування нових пісень. Пісня виписується цілком, якщо в ній немає незрозумілих знаків (нот з крапками, знаків альтерації), або окремими відрізками, як це було вказано щодо «Повітряної пісні». Так можуть бути розучені пісні «Чому ведмідь зимою спить» Л. Кніппера (в До-мажорі), чеська народна пісня «Пастушка» (в До-ма-жорі), початок пісні 3. Левіної «Тік-так», початок пісні М. Кра-сєва «Зозуля», пісня «Дядя Егор» (в До-мажорі) та ряд інших.
       Нарешті нотний запис використовується для проспівування невеликих пісень або частин пісні для так званого читання нот з аркуша, тобто для сольфеджування (приклади див. далі).
       Лад. Важливим навчальним завданням у II класі є підведення учнів до поняття ладу. У цьому класі поняття ладу обмежується визначенням на слух закінченості або незакінченості пісні і уявленням про тоніку як про головний завершальний звук. Приклади на тоніку, наведені в розділі «Музична грамота», цілком придатні і для учнів цього класу. Крім звукоряду, у II класі можна також співати і тонічний тризвук, тобто три основні звуки звукоряду. Це тоніка — перший східець звукових сходів, третій східець і п'ятий. Треба полічити східці у звукоряді від до. Перший східець буде до, третій — мі, п'ятий — соль. Добре проспівати звукоряд до зверху вниз (до2 — до1) і після нього тонічний тризвук до1 — мі1 — соль1 і назад соль1 —мі1 — до1. Цей тризвук співається так само для настройки перед піснями в До-мажорі. Однак необхідно в дальшому співати тризвук для настройки і на іншій висоті, як фа — ля — до або соль — сі — ре, залежно від того, в якій тональності співається та чи інша пісня. Так, наприклад, перед співом народної пісні «Пойду ль я» можна співати тризвук фа — ля — до і назад до — ля — фа і після цього почати спів із словами.
       Дуже важливо, щоб для учнів став звичним спів тонічного тризвуку не тільки від звука до. Іноді в них створюється цілком неправильне уявлення про те, що тоніка — це обов'язково звук до, а тризвук — обов'язково до — мі — соль. Треба старатись уникати створення таких вузьких і неправильних уявлень. Дуже важливим, новим і досить складним питанням му.зич-ної грамоти в II класі є питання про систему тривалостей і розмір.
       Тривалості. У І класі діти дістали уявлення про те, що звуки в пісні бувають довші і коротші, а також узнали, як ці звуки записуються. У II класі учні, перш ніж познайомитись з усією системою тривалостей, повинні добре освоїти як уже пройдені тривалості, так і тривалості з довшим звуком, повинні навчитись відчувати співвідношення між довгими і короткими звуками, навчитись переходити з руху швидкого на повільний і назад. У педагогічній практиці виправдала себе вправа, пов'язана із словом, а не з співом, вправа, яка дає дуже яскраве відчуття різних тривалостей. Ця вправа полягає ось у чому, На дошці виписуються тривалості з написаними під ними словами:
       Спочатку діти, за показом учителя, вимовляють у ритмі слова в тому порядку, в якому вони записані на дошці, повторюючи ці вправи кілька разів підряд. Потім учитель змінює порядок і кілька разів указує то на довгі, то на короткі склади. Учні повинні уважно стежити за вказівкою вчителя і точно реагувати на неї. Звичайно це дається легко. Тоді слід додати ще тривалість — більш довгу, тобто половину d. До минулого запису («крок, крок, всі побігли») додається ще d, під якою пишеться слово «стій!». Це слово треба вимовляти точно в ритмі, добре розтягуючи голосну і. Тепер можна проробити вказані вище вправи, додаючи також слово «стій!»
       Для прикладу на різні тривалості можна використати пісню «Червоні маки», де зустрічаються всі три види тривалостей. Можна записати на дошці уривок з цієї пісні, проспівати його і розібрати, де в ньому короткі, довгі і більш довгі звуки. Дітям треба показати, що в піснях бувають ще найдовші І коротші звуки. Можна показати схему тривалостей від цілої до восьмої і пояснити назви нот: ціла, половина, чверть і восьма. Найдовша велика нота — ціла; ноти, коротші цілої, — половини, ще коротші — чверті і восьмі.
       Звичайно, дробів діти ще не знають, але можна навести їм приклади з життєвої практики, які пояснять співвідношення за величиною цілої, половини та інших тривалостей. Всі діти дуже добре знають, що коли ми розріжемо ціле яблуко пополам, то у нас вийде дві половини яблука, а коли кожну половину розрізати пополам, то одержимо чотири чверті і т. д. Якщо ж ми, навпаки, складемо докупи дві восьмі, то вийде чверть яблука, а коли скласти дві чверті, то вийде половина і, нарешті, коли скласти обидві половинки — одержимо ціле яблуко.
       Таким порівнянням з яблуком ми можемо скористуватися для того, щоб зробити більш наочними і зрозумілими співвідношення цілої, половини, чвертей і восьмих. Коли діти ознайомляться з назвами тривалостей, необхідно використати кожний запис пісні, щоб закріпити в них уявлення про тривалості і полегшити їм запам'ятання їх назв.
       Розмір. Поняття розміру в тому вигляді, в якому воно подається дорослим, важке для дітей молодших класів. Правда, вони читають вірші, в яких розмір яскраво виявлений, але це явище вони ще не усвідомлюють. Нерідко з свого безпосереднього життєвого досвіду діти знають, що під музику можна рахувати. Солдати йдуть під музику маршу, рахуючи: «раз, два». Так само ходять учні на фізкультурних заняттях. Коли ми слухаємо музику маршу, то можемо рахувати під неї. Це уявлення про рахування у музиці слід розширити. Треба показати, що рахування буває різне. Якщо під швидкий похідний марш ми можемо рахувати на два, то під музику вальса треба рахувати на три. Характер музики у великій мірі залежить від розміру. М'яка, плавна музика —: це музика на три, а більш тверда, чітка — на два. Розуміння двочасткового і тричасткового розмірів допоможе дітям розрізнити такі танці, як вальс і полька, і відповідні їм пісні танцювального характеру. В такому загальному вигляді поняття розміру доступне дітям. Однак його можна ще уточнити і пов'язати з нотним записом.
       Найважливіше у понятті розміру — це виділення наголошуваних часток або складів. Робота над наголосом у слові на уроках російської і української мов допомагає виділенню наголосу у співі і, навпаки, ця робота під час співу допомагає вивченню мови. Учитель записує на дошці нотами заспів знайомої нам пісні «Бо поле береза стояла». Він пропонує дітям заспівати цю пісню і вслухатись, які склади і звуки в ній будуть наголошеними. Ці склади треба підкреслити. Далі йде пояснення, що в нотному записі наголошувані звуки не підкреслюються, а відмічаються вертикальною рисочкою перед наголошуваним звуком. Рисочка перед наголосом називається тактовою рискою. Відрізок пісні між двома наголос-ними, а в записі — між двома тактовими рисками називається тактом. На самому початку запису тактова риска не ставиться. Запис пісні набуває такого вигляду:
       Тепер порахуємо, скільки ж чвертей у кожному тексті. Виявляється, що дві чверті (чотири восьмих також дорівнюють двом чвертям). Отже, можна рахувати пісню на два. В нотах рахування завжди позначається на самому початку пісні. Так само треба показати запис пісень з рахуванням на три (наприклад, пісня «Портрет Ілліча»). Згодом під час запису пісень слід завжди проставляти рахування. Треба пояснити дітям, що під час диригування пісень учитель показує рахування рукою. На «раз», тобто на наголос, рука завжди йде вниз, цей рух більш сильний; на «два» і «три» — рухи більш легкі. Можна запропонувати дітям самим показати рукою рахування в якій-небудь нескладній двочастковій пісні. Проте не слід пропонувати одночасно співати і диригувати, бо це буде для них спочатку дуже важко. Краще запропонувати половині класу співати, а другій половині — диригувати, а при повторенні помінятися ролями. Не рекомендується особливо затримуватись на показі раху-вдиня дітьми. Це вимагає великого тренування і часу.
       Читання нот. Під час читання нот у II класі можна користуватися прикладами, побудованими не тільки на поступінному русі, тобто на звукоряді, як це мало місце в першому класі, але й прикладами, побудованими за тризвуком, до яких входять — половина, чверть і восьма. Тризвуки діти повинні, співати 'не тільки підряд, йде й врозбивку. Наприклад, після співу тризвуку до — мі — соль і соль — мі — до треба співати тільки соль — мі або соль — до або ж мі— соль, соль — до і т. д. Те саме треба зробити і з тризвуком фа — ля — до. Можна давати для читання з нот уривки вже відомих дітям пісень, не кажучи їм ні слів, ні назви. Приклади для сольфеджування даються спочатку в нотному записі без словесного тексту. Після того як приклади проспівано з нот, їх можна співати і з словами.
       Перед співом кожного прикладу треба проспівати з дітьми відповідний тризвук і ті звуки тризвуку, які зустрінуться в пісні. Перед співом пісень в До-мажорі може бути проспіваний для настройки і звукоряд; у Фа-мажорі — лише ті відрізки звукоряду, в яких не зустрічається сі-бемоль.
       Отже, на другому році навчання діти засвоюють увесь звукоряд в межах до1 — до2. Вони навчаються розрізняти на слух тоніку, узнають, що тонікою закінчується пісня, навчаються співати тонічний тризвук. Діти узнають, що тоніка і тризвук можуть мати різну висоту. Таким чином, в них складається початкове поняття про тональність. Діти співають приклади в До-мажорі і Фа-мажорі. Під час співу з нот вони користуються, крім чвертей і восьмих, також половинами. Приклади для читання будуються за звуками тризвуку і за звукорядом. Крім того, діти навчаються розрізняти наголоси в пісні, знайомляться з тактовою рисою, тактом, рахуванням на два і три та їх позначеннями при ключі, поки що не у вигляді дробу, а лише у вигляді чисельника (тобто два або три), шр позначає рахування. Вони узнають також про те, як рахування показується диригентськими рухами.
       Робота в III класі. Під час викладу системи роботи в III класі ми приділимо основну увагу новим питанням, що входять до програми III класу, і не будемо докладно зупинятися на тих питаннях, які є продовженням і розвитком того, про що вже йшла мова в II класі. Такими новими питаннями є питання про лад, про мажор і мінор, про тон і півтон.
       Лад, мажор і мінор. Поняття про лад можна вважати до певної міри уже підготовленими у II класі. Завдяки засвоєнню тоніки і тризвуку діти вже підготовлені до розуміння того, що пісня — не випадковий набір звуків. Дітям можна пояснити, що в кожній пісні звуки мають свій лад, але лади в піснях бувають різні. Найзвичайніші лади — це мажорімінор.
       З розділу «Музична грамота» ми дізналися про різницю між мажором і мінором. Діти повинні освоїти на слух звучання мажорного і мінорного тризвуку, тому що настройка до мажорної або мінорної пісні дається відповідним тризвуком. Якщо в перших двох класах мало мінорних пісень, то в III і IV класі їх більше. Треба з'ясувати, що пісні журливі здебільшого співаються в мінорі, а веселі, бадьорі, впевнені — в мажорі. Наприклад, з пісень III класу «Гімн Радянського Союзу», «Учив Суворов», «На човні», «Льон зелений», «Ой минула вже зима» співаються в мажорі, а «Пісня про Леніна» («Тихий квітень»), «Соловейку, любий мій», «Подоляночка», «Осінь» — в мінорі.
       Значення мажору і мінору можна добре показати на старій революційній пісні «Похоронний марш», в якій чергуються лади 1. Початок і кінець пісні, звернені до загиблих борців за справу народу, співаються в мінорі. Середня частина, в якій говориться про те, що настане той час, коли прокинеться до боротьби весь народ,— в мажорі. Згодом під час співу пісень слід звертати увагу дітей на лад пісні. Звичайно, при цьому треба мати на увазі, що мінорні пісні — це необов'язково журливі пісні. Наприклад, пісня «Во поле береза стояла» співається в мінорі, але вона не журлива. Проте завдяки мінору ця пісня справляє дуже м'яке враження. Подібною щодо цього є пісня «Струмок» Чичеріної. Для того, щоб діти навчилися розрізняти на слух мажорні і мінорні лади в піснях, треба співати відповідні тризвуки для настройки. За тризвуком діти завжди визначать лад пісні на слух. Тризвуки доводиться часто співати не з називанням звуків, бо діти ще не знають знаків альтерації, а на голосні або які-небудь склади і слова. Наприклад, «ля», «да», «баю-бай». При цьому треба звертати увагу на хороше інтонування терції тризвуку, що визначає лад пісні, наприклад, ля в мажорному тризвуку фа — ля — до і ля-бемоль у мінорному фа — ля-бемоль — до. Хорошим інтонуванням мажорного і мінорного тризвуку підготовляється засвоєння тону і півтону.
       Найскладнішим і найвідповідальнішим у III класі є ознайомлення дітей з тоном і півтоном, із знаками альтерації — діезом і бемолем. Це вимагає хорошої попередньої підготовки, розвитку слуху і розуміння музики. Треба пояснити учням, що відстані між музичними звуками по висоті вимірюються точно. Мірою тут є тон і півтон. Щоб з'ясувати різницю між тоном і півтоном, уточнити переходи на суміжні ступені, необхідно використати клавіатуру.
       У звукоряді до1 — до2 зустрінуться між ступенями переходи і в тон, і в півтон. У До-мажорному звукоряді півтон буде між мі — фа і між сі — до. Треба, щоб діти добре вслухалися в різницю між переходами в півтон і тон. Це допоможе їм співати чисто. Коли в співі з'являється не зовсім точна інтонація, треба користуватися записом пісні, звертаючи увагу на ширше виконання тонових ходів і вужче виконання ходів півтонових. Під час показу знаків альтерації добре користуватися порівнянням пісень в однойменному мажорі і мінорі. Цей прийом яскравий і переконливий для дітей. Так, наприклад, ми співаємо з нот (читаємо з листа) початок української народної пісні «Галя по садочку ходила».
       Після попередньої слухової настройки співаємо мелодію спочатку з називанням нот, а потім із словами. Після цього пропонуємо дітям заспівати із словами початок знайомої їм пісні «Во поле береза стояла», починаючи її також із звука соль. Але співати цю пісню треба в даному випадку по слуху, а не за нотним записом.
       Пропонуємо дітям уявити собі, які звуки в цій пісні, якщо вона починається від звука соль, і проспівати цю фразу, називаючи всі звуки. При цьому, звичайно, діти назвуть не мі-бемоль, а щ. Треба, щоб вони проспівали і перший, і другий мотиви і визначили на слух, у чому полягає різниця між ними, який звук змінений (звук мі) і в якій пісні він нижчий («Во поле береза стояла»). Тоді слід пояснити, знову-таки користуючись рисунком клавіатури, що це мі є знижене на півтону. На клавіатурі треба показати, що це знижене мі відповідатиме чорному клавішу ліворуч від мі. Треба показати знак зниження — бемоль, а також те, як його писати в нотах. Тепер, можна порівняти запис цих двох пісень і проспівати то одну, то другу пісню. Слід проспівати і тонічний тризвук цих пісень, вслухатися в них і визначити їх лад. Перша пісня в мажорі, і тонічний тризвук її буде до — мі — соль; друга пісня в мінорі, і тонічний тризвук її — до — мі-бемоль — соль. Якщо клас співає чисто у високому регістрі, можна ті самі приклади взяти в межах квінти соль1 — ре2. В такому разі знижений буде звук сі.
       Тривалості і розмір. У III класі треба ознайомити дітей з шістнадцятими, що не становитиме особливих труднощів, а також з нотою з крапкою і з паузами. Пояснення нот з крапкою і пауз подані в розділі «Музична грамота». Слід звернути увагу дітей на виражальне значення цих явищ. Чверть з крапкою завжди виділяє відповідне слово, надає йому характеру широти, важливості. Зніміть крапку при чверті і проспівайте рівними чвертями слово «Здрастуй» у пісні «Здрастуй, гостя зима», і стане ясно, яку яскравість вносить подовження складу з допомогою крапки. Це можна показати в записі і співі. Добре проспівати такий приклад з дітьми, щоб вони відчули цю різницю і зуміли передати точно у виконанні тривалості і зрозуміли значення крапки при чверті. Хорошим прикладом цього є «Пісенька про чибіса» М. Іорданського.
       Паузи-перерви у звучанні відповідають за тривалістю цілим, половинам, чвертям і іншим тривалостям. Найчастіше зустрічається в піснях четвертні і восьмі паузи. Іноді пауза служить для відчленування однієї фрази (частини) пісні від іншої. Але в деяких піснях вона має велике змістове значення, наприклад, вона означає перепочинок у трудовій пісні «Эй, ухнем». Показуючи чотиричастковий розмір, слід звернути увагу дітей на те, що цей розмір часто використовується для маршу. Але чотиричастковий марш менш частий і більш розмірений, ніж в 2/4. Тому урочисті, святкові марші мають чотиричастковий розмір (рахування на 4, як ми говоримо дітям). Яскравими прикладами цього є «Гімн Радянського Союзу», «Інтернаціонал»; варто згадати також «Пісню про Батьківщину» Дунаєвського та багато інших урочистих і святкових пісень.
       Читання нот. Читання нот в цьому класі можна подати ще і в тональності Соль-мажор, тому що учні можуть використати звукоряд, який виходить за межі до 1 — до 2. Оскільки учні знайомляться в цьому класі із знаками альтерації, їх можна використати в записі під час співу з нот. Для того щоб загальноприйнятий запис із знаками альтерації при ключі був зрозумілий учням, слід пояснити, що ключовий знак має значення на протязі всієї пісні. Для настройки можна користуватися тризвуком в межах октави з подвоєнням тоніки або п'ятого ступеня. Так можуть бути використані багато які з розучуваних пісень, записані цілком або уривками. Дуже важливо під час розучування двоголосних пісень користуватися записом пісень на два голоси на двох рядках 1. Наведемо приклади. Приклад у До-мажорі: (Уривок з пісні «Зайчик» П. Потоловського).
       Отже, в цьому класі діти знайомляться з поняттям ладу як загальною злагодженістю всіх звуків пісні і з ладами — мажором і мінором. Вони навчаються співати мажорні і мінорні тризвуки і на цій основі визначати лад пісні. Діти узнають про тон і півтон як міру відстані між суміжними звуками і вчаться розрізняти їх на слух. Вони узнають про знаки підвищення і зниження — діез і бемоль, про спосіб їх запису при ключі, про тривалості шістнадцяті, ноти з крапкою, паузи і розмір 4/4- Вони навчаються співати з нот складніші' приклади, в тому числі і різні стрибки на звуки тризвуку, а також розучувати з нот двоголосні пісні.
       Робота в IV класі. В цьому класі в основному закріплюють раніш здобуті знання і назики. -Крім того, дітям дають ще поняття інтервалів. Інтервали. Слово інтервал вживається не тільки у музиці. Шикуючи військо або фізкультурників з певними проміжками на певній відстані, говорять про інтервали в строю. Таким чином, слово інтервал означає проміжок, відстань. У музиці слово інтервал вживається в розумінні відстані між звуками по висоті (між ступенями). Звичайно, точності у знанні інтервалів в IV класі бути не може. Треба показати дітям на знайомих піснях, що ходи голосу в пісні бувають різні — зустрічаються стрибки дуже великі і дуже малі, близькі переходи тощо. Це означає, що в піснях зустрічаються різні інтервали. Найближчий перехід з одного східця звукоряду на суміжний має назву секунди, що, як відомо, означає другий, тобто другий ступінь.
       Необхідно уважно проглянути кілька відомих дітям, уже вивчених пісень, в яких зустрічається багато секунд, щоб діти зрозуміли, про що йде мова. Для цього можна використати з пісень I класу «Скок-поскок», де рух секундами відповідає рухові молодого дрозда, що стрибає по східцях. Слід звернути увагу дітей на те, що секунди можуть бути великі (цілий тон) і малі (півтону). Уявлення про секунди треба всіляко закріпляти: звертати увагу дітей на секунди, що зустрічаються в розучуваних піснях, пропонувати їм визначати секунди в піснях і в записі, відмічати секунди під час читання нот. Слід завжди користуватися терміном секунди для того, щоб він став звичним для дітей. Проте слід застерегти вчителів від зубрячки не тільки секунди, але й усяких інтервалів, незалежно від пісні. Знання інтервалів необхідне остільки, оскільки воно допомагає краще розібратися у почутій мелодії, допомагає співати з нот і вчити нові пісні.
       Отже, секунда засвоюється дітьми на основі уявлення про поступінний звукоряд як перехід на наступний східець. Інтервали — терція (третій східець) і квінта (п'ятий східець) засвоюються на основі тризвуку. Мажорні і мінорні тризвуки будуються по терціях. Крайні звуки тризвуку утворюють квінту. Ряд пісенних прикладів для II класу побудований на тризвуку. їх доцільно згадати і розібрати, послухати терції.
       У III і IV класах діти співають уже двоголосні пісні, в яких також зустрічаються терції в одночасному звучанні. Слід уважно послухати і ці терції, наприклад, в піснях «Сад», «Спір» та ін. Для ясного уявлення про терцію і квінту добре показати стрибок на терцію або квінту і поступінний зворотний перехід із східця на східець. Заповнення терцій сі — ре, ля — до і соль — сі: У IV класі ще ширше, ніж у III класі, треба застосовувати розучування пісень з нот. Пісні або частини пісень, доступні для сольфеджування, повинні бути проспівані з листа, інші — за допомогою вчителя і в міру можливості з нот, по виготовлених у школі плакатах або по збірниках пісень без супроводу, виданих для учнів Учпеддержвидавом. Безперечно, що при свідомому використанні нот діти значно розвинуться в музичному відношенні.
       У IV класі новим є поняття інтервалу як відстані по висоті між ступенями ладу. В цьому класі дається уявлення про інтервали як у послідовному, так і в одночасному звучанні. Навики читання нот закріплюються на основі раніш набутих знань. Учні широко користуються нотами під час розучування пісень. Великі уривки пісень засвоюються шляхом сольфеджування, тобто читання нот з листа. На закінчення необхідно сказати, що слід поступово знайомити дітей з найбільш вживаними знаками нотного письма, що відносяться до сили звучності, до посилення і ослаблення, до затримки, повторення і характеру звуковедення. Всі знаки мають пов'язуватися в уявленнях дітей з музичним звучанням, з його виразністю. Музичну і нотну грамоти не треба виділяти окремо, їх можна вивчати безпосередньо у зв'язку із співом і на основі його. Так вони краще закріпляться в уявленні дітей.