Ігор Стравинський у рефлексії сучасної
української композиторської школи

1. Існує загальноприйняте переконання, що кожен композитор, якому суджено стати епохальною особистістю, неодмінно повинен народитись "у своєму місці в потрібний час", і тільки у збігові його особистих інтенцій, внутрішніх імпульсів творчості, міри таланту з потребами і запитами середовища, тобто конкретного історичного, національного, соціального кола може відбутися той необхідний космічний вибух, який народить нову зірку. Її світло потім здатне осявати наступні генерації протягом століть, але "місце спалаху змінити не можна". Можливо, стосовно багатьох інших митців це спостереження справедливе, але не щодо Ігоря Стравинського.

2. Ігор Стравинський із його тисячею облич, позицією митця-хамелеона, що з видимим задоволенням змінює маски і в кожній із них почувається однаково комфортно, начебто теж якнайкраще вписується у тривожно-мінливий контекст першої половини XX ст. Але, як видається, з-поміж інших митців подібного плану - наприклад Пауля Гіндеміта чи Сергія Прокоф'єва - саме він ідеально пасує не лише до свого часу, а й до нашої постмодерної доби. Вельми цікаво під тим оглядом зіставити його власні висловлювання щодо сутності мистецтва, спрямованості сучасної музики та її перспектив з тим, що проголошують філософи, естетики, літератори, музиканти, що їх прийнято розглядати крізь призму постмодернізму.

3. Відомо, який колосальний вплив мав свого часу Стравинський на цілу генерацію радянських музикантів, яку роль відіграло відродження його творчості "російського періоду" для становлення такого унікального явища в тогочасному світовому музичному мистецтві, як "нова фольклорна хвиля", котра виринула саме в жорстко заідеологізованому комуністичному середовищі і зуміла винести на поверхню "мертвого моря" соціалістичного реалізму національну духовну традицію унікальної краси. У цьому сенсі вплив Стравинського був благотворним для всіх тодішніх радянських національних культур. Проте в українській музиці харизма "царя Ігоря" сприймалася дещо інакше у порівнянні з іншими, адже усвідомлення його глибинних українських коренів додавало особливих емоційних обертонів сприйняттю тих неофольклористичних, архаїчно-фовістичних відкриттів, які композитор із такою вражаючою експресивною енергетикою втілив у "Весні священній" - шедеврі, народженому в Усть-Ілузі.

4. Можливо, саме сильне почугтя співпричетності до його генетичного коду спричинило значно тривалішу місію спадщини Стравинського в українській композиторській школі. Багато з його знахідок і відкриттів, котрі свого часу знаменували радикальний поворот у світовому мистецтві, і надалі продовжують інспірувати сучасних національних композиторів. Його художнє переосмислення фольклорних пракоренів, симфонізація монодійно-сакрального начала, його непереборний потяг до барокового первня культури, як і унікальна суміш ліричності й іронії — все це видається значною мірою обумовленим українськими ментальними рисами й отримує в сучасному вітчизняному мистецькому просторі подальше плідне продовження та нове життя.

Віктор Камінський (Україна, Львів)