"Білі" балети І. Стравінського як етап у формуванні камерного безсюжетного балету кінця XX — початку XXI ст.

       На початку XXI ст. видається безсумнівним, що балети І. Ф. Стравінського, написані на початку XX ст., відкрили новий етап у розвитку світового балетного мистецтва. Минуле століття стало для балетного жанру добою сміливих пошуків і творчих експериментів, які привели до появи ряду нових жанрових різновидів. Один із них - камерний безсюжетний балет - у наш час дуже поширений у репертуарах провідних балетних театрів світу. Протягом минулого століття сформувалося два типи цього жанру. Перший пов'язаний з використанням для хореографічних композицій "небалетної музики (творів композиторів, починаючи з епохи бароко до сучасності, які початково не призначалися для танцю). Другий передбачає написання музики на замовлення для хореографічного спектаклю, причому саме музика в цьому випадку стає головним змістоутворюючим компонентом, який скеровує хореографічне рішення. Саме такий різновид жанру представлений у творчості молодого композитора українського походження Д. Поліщука. Представник молодої вітчизняної композиторської школи, випускник Вінницького музичного училища та Горьківської консерваторії, Д. Поліщук нині співпрацює з Американським балетним театром, для якого і написано ряд його камерних безсюжетних балетів: "Pulsar" (1998), "Post no Scriptum" (1999), "Barogue game" (1999).
       Безсюжетні хореографічні композиції створені у співпраці з балетмейстером Робертом Хіллом. Балет "Broadway Bound" (2000) написано на замовлення театру штату Мінесота.
       Отже, метою цієї роботи стало встановлення історичної спадковості безсюжетного камерного балету кінця XX -поч. XXI ст. по відношенню до "білих" балетів І.Стравінського. Це, у свою чергу, передбачає вирішення низки завдань:

1)висвітлення тенденції послаблення впливу сюжетного фактору в балетній творчості І. Стравінського;
2)перелік чинників балетного спектаклю, що спроможні функціонувати як сюжетозаміщуючі;
3)виявлення особливостей музичної стилістики балетів, а саме - провідного значення методу полістилістичної гри;
4)визначення жанрових ознак і складових камерного безсюжетного балету на прикладі музики балетів Д. Поліщука.

       Ряд дослідників творчості І. Стравінського зазначають, що вже в межах неокласичних балетів поч. XX ст. виявляється тяжіння до безсюжетності. Ця тенденція призводить до повного вилучення сюжетного фактору в камерних балетах другої половини століття. Позбавляючись вербалізованої сюжетної основи, хореографія нового балету як носії змісту використовує інші чинники жанру: музичну композицію, хореографічні форми та пантоміму, живописний або світловий елементи, внаслідок чого пластичне дійство виявляє значно тісніші зв'язки з музикою, ніж у традиційних жанрових різновидах. У балетах Д. Поліщука саме музика скеровує хореографічне рішення, а герої балетів - це персоніфікації музичних тем.
       Змістоутворюючі функції в цих хореографічних композиціях виконує узагальнена програмність, заявлена в назвах творів, форми класичного балету, пантоміма та позування. На рівні музичного рішення особливого значення у вказаному жанрі набуває темброва драматургія, формоутворюючі засоби й особливості музичної стилістики. Саме в білих балетах І. Стравінського отримав послідовний розвиток метод неокласичної гри, що набуває провідного значення в камерних балетах Д. Поліщука. Використання прийомів полістилістики, таких як цитування, стилізація, стильова алюзія, стилістична модуляція, співвідноситься у творчості композитора з ігровим ставленням до традиційних танцювальних моделей, що дає змогу перебороти мовну інерцію балетної музичної лексики. Таким чином, білі балети І. Стравінського можна вважати етапом у формуванні камерного безсюжетного балету кінця XX - поч. XXI ст.

Світлана Поляковська (Україна, Вінниця)

Музичні колективи

Оркестри

Персоналії