Українські жартівливі та танцювальні пісні

ЖАРТІВЛИВІ ПІСНІ

       Жартівливі й сатиричні пісні об'єднуються в одну групу близькістю характеру, загальним настроєм: вони жваві, веселі, іноді ущипливі, а то й сатиричні. Люди весело кепкують з надмірно боязких хлопців, які навіть не насмілюються розмовляти з дівчиною {�Да куди їдеш, Явтуше?�, �Дівка в сінях стояла�) (34):

Коли ти мишей боїшся,
На воротях повісся,
Ізгинь, пропади,
А до мене не ходи.
Цур тобі, пек!
Цур тобі, пек!

       З розсіяних, неуважних, скупих, дивакуватих та лінивих (�Та були в кума бджоли�, �Та орав мужик край дороги�, �Ой що ж то за шум�, �Ой устану я в понеділок�, �Продай, милий, сиві бички� (35). В народних піснях високо цінується людська краса, гідність, а не багатство (�Ой ти, гарний Семене�), �Як поїхав за снопами�, �Мав я раз дівчиноньку� (36).

Навіщо мені та корова,
Що ти сама, як ворона.
А я візьму в одній льолі,
Аби мені до любові.

       Мелодії наведених тут пісень своїм ритмом, квадратною будовою досить близькі до танцю. Вони веселі, жваві за характером.

ТАНЦЮВАЛЬНІ ПІСНІ

       Визначальною рисою пісень цього жанру є танцювально-музична основа і особливий ритм вірша. За настроєм це життєрадісні, сповнені молодечого запалу твори. Вони тісно пов'язані з танцем-коломийкою, шумкою і козачком. Відповідно до цього їх поділяють на три групи. Коломийка — це переважно коротка, жвава, однострофна співанка. В ній втілюються різні сторони повсякденного життя: тут і веселощі, й жарти, й насмішка, і любовна лірика (37).

Не тепер, не тепер по гриби ходити —
Восени, восени, як будуть родити.

Заграй мені, музиченьку, я буду співати,
Щоби було моїй любці легко танцювати.

Ой не ходи, багачику, горою за мною,
Бо ти багач, а я бідна, не рівням з тобою.

Нема краю веселого, як радянські села,
Де ідете — там вчуєте пісеньку веселу.

       В коломийці розмір вірша переважно 4+4+6 (рідше — 4+3+6 і 3+3+6), метр дводольний, темп помірно швидкий. У кадансах — половинному й заключному — завжди є характерна ритмічна фігура — дві чверті. Коломийка остаточно сформувалась вже в XVI—XVII ст., вона і сьогодні живе повнокровним життям. Найбільшого поширення вона набула в західних областях України. Приблизно в той самий час, що й коломийка, зароджуються шумка і козачок. Відрізняються вони розміром вірша: шумка — 4+4, а козачок — 4+3 та ще й ритмічним рисунком. Для козачка типовою є фігура: дві восьмі і чверть, що зустрічається переважно в другому такті; мелодія шумки рухається рівними восьмими. Спільними для усіх трьох видів танцювальних пісень є характер музики і поетичного змісту, розмір 2/4 та помірно швидкий темп (38, 39).