Олександра Любич-Парахоняк

       “Прегарний голос, непохитна музикальність, симпатична зовнішність. М’яке, легке, проте велике сопрано, зразкова техніка, сполучена з виразною дикцією. Голос наскрізь ліричний і нагадує спів соловейка”, – так писав про Олександру Любич-Парахоняк один із її сучасників.
       Експозиція у Винниківському історико-краєзнавчому музеї відкрилася з нагоди 115-ї річниці від дня народження та 30-ї річниці з дня смерті цієї артистки. Експонуються речі з особистого архіву співачки: ноти, офіційні документи, листи, афіші, вирізки з газет… На жаль, записи голосу Олесі Парахоняківни не збереглися.
       Народилася співачка 1892 року в місті Станіславові (тепер Івано-Франківськ). Її батько, Іван Парахоняк, був залізничним службовцем і мав дуже гарний тенор. “Вихід у світ” артистки відбувся з роллю Весни в опері Лисенка “Зима і Весна”. З 1905 року юна Олеся переїхала до Львова. Нею зацікавився музичний бомонд, а мистецтвознавці почали називати “атракцією” солідних концертів. На одному з них у 1911 році, де пліч-о-пліч з Олександрою Любич-Парахоняк виступала вже досвідчена на той час Соломія Крушельницька, критики звернули увагу саме на неабиякий талант Олесі.
       Понад 20 років співачка концертувала оперними сценами світу. У Львівській опері вона дебютувала 1917 року в опереті Целлера “Штигар”. Глядач початку XX століття запам’ятав її в образах Чіо-Чіо-Сан (“Мадам Баттерфляй”), Маргарити (“Фауст”), Мімі (“Богема”)… Їй вдавалися драматичні партії.
       В зеніті слави Олександра працювала то в Познанському, то в Катовіцькому, то в Торунському оперних театрах. Вистави за її участю користувалися шаленою популярністю. Та в 30-ті роки театр у Познані закрили, і співачка залишилася без роботи. Почалося скромне життя, яке дозволяла праця на тютюновій фабриці у Винниках. Співачку забули… Лише в 50-х роках її постаттю починає займатися дослідник Іван Деркач, на зібраних матеріалах якого й базується виставка. “Дуже шкода, що сьогодні Олесю Любич-Парахоняк трохи забули, – казала дослідниця її творчості Мар’яна Сухоляк кореспонденту “ВЗ”. – Якщо в 20-30-х роках XX століття вона ще фігурує у пресі, то пізніше її ім’я повністю зникає з газетних шпальт, а відтак і з світського життя.

Музичні колективи

Оркестри

Ансамблі

Персоналії

Фестивалі, конкурси