Микола Філаретович КОЛЕССА (1903-2006)

       Його називали "сином століття", він був живою легендою української культури, одним із найвидатніших львів’ян усіх часів і справжнім свідком епохи. Народився Микола Колесса 6 грудня 1903 року в Самборі, в родині видатного фольклориста Філарета Колесси. На побажання класика української музики Миколи Лисенка він на його честь - і тим самим визначив багату та складну долю музиканта. Попри те, що Микола Колесса розпочав свої студії з медицини, вже незабаром зрозумів, що зможе займатися лише музикою.
       1928 року Микола Колесса закінчив університет і консерваторію у Празі; 1931 р. - Празьку школу вищої майстерності в класі відомого чеського композитора та педагога Вітезслава Новака. У ті роки він уже яскраво проявив себе як майстер модерного музичного слова. В 1930-х роках був викладачем Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові, в 1940-х - того закладу, який нова влада перейменувала на державну консерваторію. З 1953-го до 1965 року очолював її як ректор. Паралельно активно виступав як блискучий диригент із симфонічними оркестрами Львівської філармонії, Театру опери та балету.
       Водночас був художнім керівником і головним диригентом хорової капели "Трембіта". Народний артист СРСР, лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, академік, повний кавалер орденів "За заслуги", кавалер ордена Ярослава Мудрого п'ятого ступеня, Герой України, Микола Колесса виховав цілу плеяду диригентів, знаних далеко за межами України. Серед них Степан Турчак, Іван Гамкало, Юрій Луців, Євген Вахняк, Тарас Микитка, Богдан Антків, Роман Филипчук і багато інших. Його підручник "Основи техніки диригування" й донині залишається настільною книгою для декількох поколінь музикантів. Він залишив після себе багату та цікаву творчу спадщину: дві симфонії, сюїти, "Лемківське весілля", низку камерно-вокальних і камерно- інструментальних мініатюр, хорові композиції й обробки.
       Микола Філаретович до останнього дня залишався цікавим співрозмовником, мудрим порадником, активним і небайдужим громадянином, закоханим у свою справу музикантом. Спілкування з ним робило духовно багатшим кожного, кому пощастило бути знайомим із класиком особисто, а сама постать стала духовним орієнтиром для кількох поколінь.

Лідія Мельник

Музичні колективи

Оркестри

Персоналії