Завдання і зміст музичного виховання. Навчання співу

ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

       Музичне виховання є частиною естетичного виховання дітей, воно здійснює завдання комуністичного виховання засобами музики. Музичні образи мають яскраве емоціональне забарвлення, вони пробуджують думку, викликають глибокі почуття, дають роботу уяві. Явища життя сприймаються через музику глибше, яскравіше, повніше.
       Школа має своїм завданням прищепити дітям любов і інтерес до музики, розвинути їх музичні здібності і художній смак. Найбільш дійовий шлях до здійснення цього завдання — це активна діяльність самих дітей, їх безпосередня участь у виконанні музики. Тому хоровий спів — найдоступніший вид виконання музики — є основою музичного виховання дітей в школі.
       Виконуючи пісню, передаючи її зміст, діти виявляють своє ставлення до того, про що вони співають, а це поглиблює думки і почуття, які викликаються піснею. Спільний спів організовує учнів, сприяє умінню дружно, узгоджено працювати. Уроки співу в початковій школі складаються з хорового співу, вивчення музичної грамоти і слухання музики.
       Діти вчаться правильно, красиво і виразно співати на один і два голоси, співати з нот і, в доступних даному віці межах, розбиратися в змісті, характері і будові пісні, найпростіших засобах музичної виразності під час прослухування на уроці пісень та інструментальних творів у виконанні учителя або в грамзаписі. Прослухування музики, забираючи незначну частину уроку, є цінним доповненням до хорового співу. Такий комплекс занять розширить музичний світогляд дітей, розвине їх слух і голос, ознайомить з доступними їх сприйманню творами. Крім того, на уроках співу діти одержують ряд загальних відомостей про музику, про композиторів, елементарні теоретичні відомості.

НАВЧАННЯ СПІВУ

       У класному співі беруть участь всі учні даного класу. Спочатку в кожному класі завжди бувають діти, які неправильно співають; вони заважають загальному співу, чистоті інтонації. Але слід пам'ятати про те, що слух у дітей розвивається поступово, в процесі навчання, в процесі спільних музичних занять. Тому ми не можемо позбавляти уроків співу дітей із слаборозвине-ним слухом і голосом.
       Якщо учень співає чисто, правильно — значить у нього нормальний слух; якщо ж він співає неправильно, то це ще не значить, що в нього слух поганий. Можливо, що він чує добре, але голос його не слухається, не підкоряється слухові. Через деякий час голосовий апарат розвивається, розширяється діапазон, виробляється слух і діти починають співати правильно.
       Буває й так, що учень співає зовсім чисто, але не всі звуки, а тільки в обмеженому діапазоні, наприклад, тільки звук низький або ж тільки високий. У цих дітей обмежений не слух, а співацькі можливості. Отже, не можна спішити з висновком про те, що в дитини поганий слух. Діти з поганим слухом не тільки не повинні звільнятися від співу, а навпаки — їм слід приділити більше уваги як таким, що тимчасово відстають від класу.