Робота над музичним твором

       Завдання музиканта-виконавця - розкрити зміст вивчаючого твору, вірно і виразно передати його слухачам. Для цього йому необхідно зрозуміти і відчути авторський задум і знайти відповідні виконавські засоби виразовості. Перш за все необхідно докладно вивчити нотний текст. При уважному відношенні до всіх авторських вказівок, виконавець повинен уміти "читати між лінійками", щоб розкрити ідеї, почуття і настрій композитора, відображені в цьому творі, відчути "живий подих" музики, зрозуміти все те, що важко записати в нотах.
       Думка всіх видатних музикантів сходиться на тому, що приступаючи до вивчення музичного твору необхідно найперше одержати про нього загальну уяву, зрозуміти і відчути його домінуючий настрій. Це досягається шляхом перегляду і програвання твору в процесі якого визначаються контури майбутнього виконавського плану. У виконавців високої кваліфікації повна художня уява виникає вже на самому початку вивчення нотного тесту. А учень може одержати уяву про характер твору, тільки після прослуховування його у виконанні викладача, або іншого виконавця (можливо і запис). На першому етапі роботи над твором не слід заглиблюватися у детальний формальний аналіз його структури, так як це може порушити безпосередність музичного сприйняття. Такий аналіз на думку Ігумнова може бути корисний на майбутнє для перевірки того, що уява, створена шляхом "вслухання" не суперечить самій структурі музичного твору і ідеї автора. Але тільки одної загальної уяви про твір для музиканта-виконавця замало, він повинен докладно вивчити всі деталі, ні на мить не забуваючи про їх нерозривний взаємозв'язок. Звичайно, шо детальне вивчення всіх особливостей твору проходить не на самому початку роботи, а пізніше після того як докладно вивчений нотний текст і музикант одержав достатньо повну уяву про музику в цілому.
       Відпрацювання деталей найбільш тривала і клопітка праця по суті безперервна аж до сценічного виступу, а найчастіше і після багаторазового виступу на естраді. Пояснюючи учневі характер твору викладач повинен разом з тим допомогти йому знайти відповідні засоби виразового втілення музичного образу. Основою всякого художньо-музичного твору є мелодія. Тому співуче і виразове відтворення мелодії є головною умовою музичного виконання. Для цього передовсім потрібна висока якість звучання, вмілий розподіл динамічних відтінків і різноманітних звукових забарвлень у відповідності зі змістом і стилем твору. Вихідним моментом при розподілі відтінків звучання служать авторські позначення. Разом з цим виконавець має право на відому свободу у виборі нюансування і інших засобів виразовості. Але до зміни авторських вказівок він повинен підходити з великим тактом, будучи переконаним, що внесені ним відтінки художньо оправдані. Другою важливою умовою і засобом виразового втілення музики є ритмічність виконання. Порушення ритмічності неминуче спотворює зміст і форму твору. В музичному виконанні необхідний чіткий і в той же час живий, гнучкий ритм, здатний передати пульсацію музики, найтонші відтінки душевних переживань композитора і самого виконавця. При визначенні темпу потрібно виходити з вказівок композитора, Але позначки темпів Andante, Allegro і т. д. це тільки загальні вказівки, які виконавці трактують по різному в заданості від індивідуального розуміння твору, а також від творчого настрою під час виконання.
       Сам характер музики і фактура твору найбільш правильно визначає швидкість руху . Однією з важливіших закономірностей творчого процесу є незначні прискорення або сповільнені темпу гри (rubato). Неможливо дати які набудь вказівки про ступінь цих відхилень від строгого темпу , їх характер залежить від музичного чуття s рівня розвитку виконавця. Відступи від темпу не можуть бути випадковими і довільними вони повинні являтися проявом музичного чуття і диктується самою логікою музичного фразування. В зв'язку з питанням про темп виконання виникає переважно при роботі з початкуючими, інше питання, що робити, коли потрібний темп для учня ще недоступний. Відомо, що в практиці з початкуючими учнями приходиться, особливо у швидких епізодах, брати більш повільний темп ніж вимагає характер твору. Цей вимушений відступ від темпу тимчасово виправдовується в роботі над твором і подоланням трудних місць, учень засвоює потрібний темп виконання. Все сказане вище про загальні принципи інтерпретації і вибору засобів музичної виразовості повинно знайти конкретне втілення в яскравому виразному фразуванні.        З перших днів занять педагог повинен старатися розвинути свідоме відношення студента до музики. Завдання викладача – підтримувати і стимулювати зацікавленість студента до занять клопітливо працювати з ним над нескладним матеріалом не відлякуючи труднощами. Коли буде видно, що технічний і музичний розвиток студента дозволяє поступово ускладнювати і розширювати репертуар, тоді можна переходити до роботи над складнішими творами. Перехідним етапом до творів великої форми є мініатюри. Зазвичай фактура мініатюр недуже складна і дозволяє на такому художньому матеріалі розвивати майстерність виконання на інструменті. Рекомендується підбирати ля розучування мініатюри двох і трьохчастинної будови, з контрастними по характеру частинами.
       Робота над творами має велике значення в естетичному вихованні студента, розвитку його загально-музичної культури. Під час роботи над п’єсами педагог повинен пробуджувати в студента цікавість до творів над якими працює, а також до авторів п’єс, епохи їх створення. Потрібно уміло підбирати художні твори, враховуючи рівень технічної підготовки, індивідуальні особливості, а також ціль, яку ставить перед собою педагог по відношенні даного студента на даному етапі.
       Основні принципи роботи над музичним твором, які склалися в учбовій практиці, передбачає ділення процесу розучування твору на три етапи. Перший етап роботи над твором: починається з попереднього ознайомлення кожного із студентів з призначеним йому твором. Викладач пояснює форму, зміст, характерні особливості(тональність, метро ритмічну структуру, динаміку)п’єси, розказує короткі відомості про композитора і його творчість, малює план і способи роботи над твором. На першій стадії навчання, коли студент ще немає добрих навиків і практики читки нот з листа, і не може самостійно зіграти п’єсу грамотно, викладач сам виконує її.Як конкретно проводиться робота на першому етапі?
       До початку детального вивчення необхідно уважно познайомитися з твором в загальних рисах, щоби скласти собі уяву про зміст і характер музики, способах її розучування. Перед розбором п’єси потрібно перевірити, чи зрозумілі для студента музичні терміни, умовні позначення, авторські ремарки.
       Ознайомившись з нотним текстом, змістом і формою твору, необхідно розібратись в змісті авторських і виконавських позначеннях темпу, динаміки, штрихів. Після цього можна приступати до програвання музики. Як правило, п’єса грається від початку до кінця в повільному темпі-таким чином студент буде мати уяву в загальних рисах про п’єсу. Допомога викладача може виразитися в формі програвання п’єси-показу її. Але краще щоби студент розучував її самостійно. Спочатку це буде загальний розбір нотного тексту, потім виділення і багаторазове програвання окремих закінчених кусочків, трудних місць. Довго затримуватися на цьому не слід. Після цього студента потрібно переконати, що твір потрібно зіграти цілим. Хоч звичайно можна сказати, що це ідеальною грою не буде, студент повинен старатися грати добрим звуком, в темпі, який приблизний до позначеного в нотах, не робити зупинок, вникнути в характер музики. Звичайно не все вдається відразу .Потрібно терпеливо і тактовно пояснювати студенту, що зіграв він задовільно , що не вийшло і чому, яким способом виправити(забрати) помилки. В кінці першого етапу викладач повинен підвести підсумок з ціллю підвести результати.
       Другий етап роботи над музичним твором – самий відповідальний, складний і довгий. Педагогу і студенту потрібно перейти від першого етапу загального виконавського задуму до конкретного, глибокого вивчення елементів і деталей, які складають музичне полотно твору, до конкретизації образного змісту твору, до роботи над технічно-складними моментами до пошуку і вибору музичної виразності. На цьому етапі не потрібно грати голий текст, щоби тільки спостерігати за точністю попадання на звуки і їх тривалість, а потім до нотів, добавляти темпові, динамічні і інші вказівки, тобто починати доробляти твір окремо. Потрібно взяти собі за основне правило – одночасний поступовий процес технічного виконавського і вникнення в зміст п’єси. При першому знайомстві з п’єсою ми не конкретно слідкували за фразуванням, знаками, цезурами, позначеннями динаміки, різницю в артикуляції. На другому етапі це обов’язкове.
       Після глибокого знайомства з п’єсою і її аналізом необхідно зіграти її цілком з початку до кінця. Над твором потрібно працювати в повільному темпі, уважно вслуховуючись в артикуляцію кожного звука, добиваючись потрібного характеру звучання, фразування, відтворювати динаміку і штрихи. Багаторазове програвання складних уривків твору дає можливість побачити неправильну гру студента. Потрібно навчити студента уважно слухати, виявляти недоліки і причини їх виникнення. Цього можна добитися, якщо програвання буде проходити під постійним контролем слуху і свідомості. Виявивши причину складних моментів, причину помилок, потрібно вибрати притому їх виправлення, акцентувати їх увагу на тих місцях, над якими потрібно займатися. В таких випадках краще всього працювати над окремими складними будовами, виділивши їх із загального тексту, проробляючи кожну фразу, якщо не виходить, в такому випадку це місце потрібно поділити ще на більш маленькі частини, а після того їх з’єднати. Досить корисно переключитися на виконання всього твору: по-перше щоби деталі не відволікали від головної цілі-розкриття змісту твору; по-друге щоби визначити окремі місця п’єси, так звану кульмінацію музичного розвитку, і перш за все –центральну, яка дозволить зберегти почуття цілого в роботі над частинами твору; по-третє як зумів студент відпрацювати складні місця шляхом багаторазового програвання окремих моментів, деталей, на метро ритм, дихання, стан амбюшура і. т.д. Кожне програвання твору в майбутньому, повинно відрізнятися від попереднього. Потрібно уважно відноситися до деталей, чистому інтонуванню кожного звука, розглядати кожен елемент музичної тканини як живу клітину організму, яка має вплив на його функціонування.
       На протязі другого етапу основана увага повинна бути сконцентрована на двох головних, вирішальних завданнях і мелодичні і ритмічній. Любі технічні місця і пасажі, які виконуються на цьому етапі, як правило в повільному темпі повинні прослуховуватися мелодично, розглядатися як вид мелодичного руху; люба побудова і злиття звуків повинні виконуватися як мелодія.
       Мелодія яка виконується на духовому інструменті, має специфічні особливості, але в деякій мірі зв’язана з вокальними виконанням, так як їх об’єднує режим дихання. Співучість, кантиленність гри на інструменті потрібно розглядати не тільки як наспівність звучання, але і як однаковість з людським голосом. Одне з важливих завдань викладача-навчити музиканта, щоби його гра була наспівною, правдивою. Поряд з мелодією велике значення має ритм. Із практики викладання відомо, що навіть студенти з доброю підготовкою часто порушають ритмічність виконання. Причин цього явища багато, тому в цій області робота має надзвичайно широкий аспект. Найскладніше в ритмічному відношенні є читка і відтворення ритміч6но-складного нотного тексту: при грі довгих звуків або різних видів пунктирного ритму ( ноти з крапкою) тривалості не цілком витримуються; при переходах з одної ритмічної фігури на другу ( з кварто лей на тріолі і.т.д.) або при грі ритмічних набудов з паузами, коли вони важко вираховуються, студент губить правильне співвідношення метро ритму; при виконанні синкоп проходить як правило неправильний рахунок. Виникають також проблеми при несиметричних розмірах. Викладач повинен кожноденно виховувати в студенті почуття ритму, привчати уважно слухати себе, відраховуючи метричні долі такту.
       Ритм в музичному творі не здійснюється окремо від мелодії, тому робота над ритмікою і якісним звуком, фразування повинні здійснюватися одночасно. Відносно фразування треба сказати, що студенту часто важко правильно вказати на музику побудову на мотиви, фрази, речення, періоди і розрахувати зміну дихання в залежності від мелодичної структури. Загальний план фразування повинен бути доповнений визначенням місць кульмінації, динаміки в співвідношенні до ритмічного малюнку. Знижує якість фразування неправильні акценти, невірне підкреслення, гра головних звуків без опори на них. На даному етапі роботи над музичним твором потрібно впевнитися, що студент засвоїв теоретичне формулювання метру і ритму, і практично розрізняє в процесі їх виконання.
       Необхідно щоби студент зрозумів ще один важливий момент і розуміння темпу, тобто швидкості руху в музичному творі. Встановлення правильного темпу виконання-один із головних моментів. Треба враховувати характер музики, її програмний зміст. Для того щоби студент мав правильне розуміння в темпах, на початках потрібно користуватися метрономом.
       Кінцева ціль роботи над твором – вникнути в його зміст. Виконання повинно відповідати авторському тексту і стилю, бути натуральним, емоційним і постаратися розкрити риси художньо-образного змісту твору.
       Третій заключний етап роботи над твором – дуже важливий. Граючи твір цілком, студент повинен показати, що вся його попередня робота була підготовкою до заключного періоду, в якому може проявитися його почуття міри в відношенні використання можливостей музичної виразності, поєднання роботи губ, язика, дихання. Студент вивчив, продумав і підготував п’єсу до виконання. Як правило на заключному періоді її треба виконувати без зупинок і обов’язково з акомпанементом. П’єса може бути виконана ще раз, враховуючи аналіз правильності і недоліків, а також розглянути фактуру супроводу, його роль в загальній композиції і специфічні особливості ансамблю. Бажано, щоби твір виконувався напам’ять, впевнено , стійко в інтонаційному відношенні. Особливу увагу слід акцентувати : на дихання, на витримці амбюшура.
       При виконанні твору в цілому і напам’ять перевіряється якість загально-музичної підготовки студента. Якщо виникає зрив, зупинка, в цьому обвинувачують пам’ять, хоч головною причиною є недосконалість техніки виконання. В більшості випадків виконання твору в цілому і напам’ять зв’язано з підготовкою до заліку , екзамену, виступу на концерті. З самого початку навчання у студента потрібно виховувати бажання гри на публіці, пояснення значення і відповідальності виконання на сцені.
       Велике значення для успішного виступу має добре продумана і запланована проведена підготовка. А особливо потрібно акцентувати увагу на фізичній витримці. Особливу складність студент відчуває у нестачі повітря, втомленість губних м’язів, сухість у роті; внаслідок цього порушується синхронність руху губів, язика, неправильність виконання штрихів, звук робиться фальшивим. Щоби переконатися в фізичній витримці губного апарату студента потрібно виконати твір в цілому, бажано два рази підряд від початку до кінця.
       На третьому етапі роботи студенту рекомендовано проспівати твір від початку до кінця, так як при цьому працює дихання, губи, язик, весь виконавський апарат знаходиться в стані активної дії. Обов’язком викладача є розвивати в кожному студенті початки артистизму, стимулювати його ініціативу, старатись створити свою особисту інтерпретацію. Складна і довга робота над твором закінчена. Останні зауваження перед виступом зв’язані з тактуванням твору, стилістичними, виразними моментами. Не завжди і не всім вдається повноцінно виконати твір на концерті. Головною причиною є хвилювання; воно відображається на технічному виконані, сковує виконавський апарат; ускладнює дихання, появляється рухливість пальців. Хвилювання викликається тим що студент невпевнений в собі і приводить до зупинок ,кіксів, зривів, панічного настрою. Викладач повинен морально підтримати студента, уважно і вдумливо проаналізувати причини невдачі.

Щоби був гарантований успіх на концерті потрібно:

       Міцне засвоєння, тверде запам’ятовування твору, його складових частин в логічній єдності, включаючи партію акомпонимента (музичний твір, який призначений для виконання, по складності :повинен відповідати індивідуальним можливостям студента, його технічним можливостям і музичному розвитку);

Сконцентровувати увагу на музиці яку виконує ; нічим не відволікатися , бережно зберігати її в пам’яті ; постаратися цілком здійснити виконавський задум; і пам’ятати що своєю грою він повинен принести задоволення для слухача і заслужити їхнє схвалення.

Цілковита надійність , точна настройка інструмента; перед концертом перевірити технічний стан інструмента.

Як можна найчастіше повинні бути публічні виступи. Вони виховують вольові якості, які необхідні концерту, виявленість, практику і творче естрадне самопочуття. Крім цього розвиваються необхідні виконавські якості, закріплюють пам’ять , витримку і.т.д. Концертна практика-необхідна умова підвищення спеціальної підготовки і поступового руху по ступенях майстерності.