Музика

       Наш стрімкий і бурхливий час, сповнений стресів і хвилюючих негараздів, активізує пошуки вченими різних галузей наук (медицини, валеології, психології, соціології, педагогіки та ін.) способів зміцнення здоров’я людини, що визначається як неоцінений феномен буття.
       Різнобічний вплив музики на психіку людини обумовив музикотерапію одним із перспективних сучасних методів лікування хворих із порушенням нервової системи. Доведено, що музика, завдяки своїй властивості впливати на внутрішній світ людини, допомагає хворим звільнитися від душевного дискомфорту, конфлікту, тривалості; коректує емоційний стан; може відновити душевний спокій, тобто позитивно впливати на психічне здоров’я особистості.
       Цілющий вплив музики на організм людини був помічений ще на зорі цивілізації. Містичними легендами пояснювалось покращення самопочуття та настрою, зменшення болісних відчуттів, страху, повернення людині бадьорості, енергії під дією зачаровуючих звуків музики.
       Музика впливає на організм людини різнобічне. За даними науковців медичного центру “Ленц” (м. Москва) та Дитячого Центру лікування в результаті численних досліджень виявлено, що під впливом музики, яка відповідає функціональному станові організму, такі психічні процеси, як пам’ять та орієнтація, покращуються на 45-50%, а уваг - на 25-30%. Музика активізує розумові здібності, а також працездатність та зосередженість, здатна розвивати та підвищувати інтелект людини. Звукові вібрації стимулюють кровообіг, емоційний тонус. Під дією ритму активізується дихання, збільшується вентиляція легенів. Дослідження підтверджують фізіологічну гіпотезу музикотерапії поєднання ритму музики з біоритмікою людини.
       Важливо використовувати цілющі впливи музики для зміцнення психічного здоров’я людини на ранніх етапах її життя. Адже музика здатна допомагати молодій людині зрозуміти навколишню дійсність, красу природи, довершеність поезії, живопису, театру, історії свого народу, виступаючи специфічним генератором ціннісного ставлення до світу, оскільки справжні естетичні враження, насолоду від зустрічі з медичним мистецтвом дістає лише той, хто вміє уважно слухати, переживати, розмірковувати над почутим. Отож необхідно змалку привчати дітей до роботи розуму і душі, збагачувати їхній досвід спілкування з музичними творами.
       Як довели вчені-психологи, систематичні заняття музикою у віці від 5 до 15 років дозволяють значно підняти IQ, тобто інтелектуальний потенціал людини, краще розвинути пам’ять, аналітичні здібності, орієнтацію, не кажучи вже про позитивну корекцію нервової системи. В більшості передових європейських країнах, як і за океаном уроки музики, спів, гра на інструментах належать до обов’язкового елементу виховання, оскільки музика найбільш сильніший емоційний вплив на дитину. Крім того, під час слухання музики регулюються фізіологічні процеси в організмі, стимулюється м’язова активність, підвищується загальний тонус організму, покращується мовленнєва та рухова активність. Впливає музичне мистецтво і на психіку, соматику, душевний стан людини, що стало основою виникнення музикотерапії. Музикотерапія складається з творчої та рецептивної діяльності. Яка пов’язана зі сферою емоційних, етичних і естетичних відчуттів, пізнанням та спрямованістю інтересів особистості.
       Крім універсальних якостей. Музичне мистецтво має специфічні унікальні можливості цілеспрямованого впливу в бажаному напрямі.
       Такі корегуючі профілактичні особливості музики базуються не лише на вербальному, багатоплановому за формою емоційному впливі на особу, а й впливають конкретно з її першоелементів - ритму, гармонії, які проникають у глибини психіки.
       Сприйняття музики - це складний психічний процес. Психологи та музиканти визначають, що загалом він вписується між двома полюсами. З одного боку, це елементарне акустичне сприймання звукових сигналів як щось таке, що ми чуємо і що діє на органи слуху. А з іншого — це процес пізнання уявленого художнього змісту в музичній матерії. Сприймаючи музику, людина виражає своє емоційне “я”. В свідомості відтворюються переживання, образи та думки, втілені композитором у музичному творі. Музичний твір — це сукупність естетичної інформації, яку надає композитор.
       Музика часто передає такі відтінки почуттів і переживань, які важко висловити словами. О. Серов справедливо замітив: “Якби все, що відбувається в душі людини, можна було передати словами, на світі не було б музики”. В свою чергу мова музики зрозуміла кожній людині.
       Сприйняття музики, як і інших творів мистецтва, майже завжди несе в собі певний елемент суб’єктивізму, адже кожна конкретна людина має свою індивідуальність, свій власний життєвий досвід, свої індивідуальні особливості розвитку психічних функцій пізнавальної та емоційної сфер. Світ музики може стати або не стати надбанням особистості. Лишень духовно-практична діяльність особистості - це початковий етап життєвої спіралі для музично-естетичного буття суб’єкту.
       За результатами досліджень багатьох науковців, тільки класична музика і головне, перш за все у живому виконанні, позитивно впливає на фізичний та психічний стан людини, на здоров’я хворих. У них не тільки знижується рівень артеріального тиску, а й відбуваються позитивні емоційні зміни. Жива музика композиторів - класиків допомагає позбутися депресивних станів, стресів, тривог, переживань і страждань, які негативно впливають на процес одужання.
       Класичними називаються твори мистецтва, що зберегли до теперішнього часу значення взірцевих.
       В основі класичної музики лежить віковий художній досвід, мудрість різних історичних епох. До музичної класики відносять не лише твори великих композиторів, а й кращі зразки народної музичної творчості. Класична музика розглядається як змістовне мистецтво, що має велику силу естетичного впливу на людей.
       Класичні твори відзначаються багатством змісту, красою та досконалістю форм . У скарбниці світової музичної культури імена таких геніальних і високоталановитих композиторів, Й.С. Бах, Л. Бетховен (Німеччина), В.А. Моцарт, Ф. Шуберт (АВстрія), Дж. Россіні та Дж. Верді (Італія). Ф. Шопен (Польща), Г. Берліз та Ж. Біде (Франція), Е. Гріг (Норвегія); засновники російської та української музичних шкіл М. Глінка та М. Лисенко.
       До музичної класики належать не лише видатні твори композиторів минулого, а й кращі зразки музики XX ст. твори композиторів, чия творчість отримала світове визнання (К. Дебюссі, М. Равель, Я. Сибеліус, Р. Штраус, Б. Барток, І. Стравінський, С. Прокоф’єв, Д. Шостакович та ін.). Твори відомих українських композиторів М. Скорика, М. Колеси, Л. Людкевича, Л. Реввуцького, А. Кос - Анатольського вважаються українською музичною класикою.
       Особливу дбайливість і ентузіазм проявляють в наш час спеціалісти і меломани на Заходів щодо проблем музичної терапії засобами класичної музики. Музична терапія широко використовується з метою надання соціально-психологічної допомоги та підтримки тим, хто відчуває самотність, невпевненість в собі, закомплексованість, я к профілактика ряду соматичних захворювань, а також як засіб полегшення страждань, реабілітації після перенесених захворювань чи травм.
       Спеціалістами доведено, що від дратівливості неврозів допомагає музика Чайковського. Від мігрені - “Весняна пісня” Мендельсона, “Гуморески” Дворжака, “Американець в Парижі”, Гершвіна. Головну біль знімає “Полонез” Огінського, нормалізує сон - сюїта “Пер Гюнт” Гріча.
       Кров’яний тиск і серцеву діяльність нормалізує “Весільний марш” Мендельсона. Піднімає настрій і позбавляє від депресії - джаз, блюз, соул, каліпсо, реччі.
       Лікар і музикант, доктор Патрік Єшвен, автор книжки “Музика і медицина” висловлювався, що музика здійснює набагато сильніший вплив на людину, ніж всі інші види мистецтва.
       Але ж не всяка музика сприятливо впливає на організм людини.
       Сьогодні уяву підлітків і молоді полонить музика масової культури (рок, реп, поп та ін.). Під час перегляду чергового відеокліпу поєднання мерехтливого зображення (кольорів, образів, сцен) з гучною ритмічною музикою епохи НТР допомагає “втекти” від буденності, опинитися в іншій “уявній” реальності. Однак спеціалісти переконливо доводять, що сучасна музика не завжди позитивно впливає на емоційну сферу підростаючої особистості. Цей жанр мистецтва може викликати т/ж спрощених емоційних станів, посилення агресивності.
       У науково-експериментальних працях вітчизняних учених доведено статистично-достовірні порушення ряду психічних функцій під дією року (об’єми короткочасної пам’яті. Зниження рівня зрозумілого спілкування, виникнення почуття роздратованості і туги, зниження писемної продуктивності, виникнення почуття тяжкості) з паралельним порушенням ЕЕГ характеристик мозку.
       Необхідно відмітити, що сила звуку рок музики на рок-концертах надзвичайно велика досягає 120 дБ, а загальновідомо, що смертельним для слуху людини є 160 дБ. В ідеології рок-культури покладений фанатизм, який на думку Г. Товстоногова, є добровільним рабством, що робить людину замкнутою. Психофізіологічними факторами дій року являються і збудження підкоркових структур головного мозку з необумовленими біологічними реакціями; різке зростання збудженості ЦНС тощо. Перші результати дій року проявляються в слуховому апараті людини. За даними професора B.C. Гуковича приблизно 40% любителів року 13-15 р. страждають слуховими шумами, а приблизно 60% 19-20 річних студентів виявляють ознаки туговухості. В перспективі це означає, що десь через 50 років країна може одержати суспільство глухих людей.
       Музикознавець Христофор Рюгер рахує придатною для психотерапії тільки класичну музику і категорично відхиляє сучасну поп- і рок - музику. Причому найкращий ефект виявлено тільки при дії програм, створених на основі милозвучних класичних і народних мелодій.
       Так, Єлена Пімкіна в своїй статті “Моцарт делает умнее” стверджує, що найнезвичайніша музика - це музика Моцарта: не швидка, але і не повільна, плавна. Але не занудна надзвичайно чарівна у своїй простоті.
       На думку вчених, музика цього композитора сприяє розвитку розумових здібностей у дітей.
       А мистецтвознавці дедалі частіше закликають дбайливо ставитися до актуального середовища особистості, викорінювати музичні “шуми”, фальш нечистих інтонацій, надлишкове гострі, шокові звукові враження. Адже звук являється більш сильним сенсорним подразником для людини, ніж світло чи колір. Людський слух здатний сприймати різницю у висоті від 16 до 20 тисяч коливань в секунду. Порушення верхнього порогу, здатне викликати серйозні зрушення в людському організмі.
       В музиці використовуються головним чином звуки в межах від 16 до 4000 коливань в секунду. Такий діапазон пов’язаний з історично складеною практикою людської мови і співу. Прикрим є те, що сучасні технічні засоби репродуктування музики, які володіють великою звуковою потужністю, не передбачають контрольних меж для рівня гучності. Якщо в побуті гучна розмова людини сприймається як ознака недостатньої культури, то в молодіжному середовищі сьогодні загальноприйнята абсолютна безкультурна позиція сприйняття музики, яка звучить, перевищуючи усяку художню міру гучності звуку. Особливо таке становище характерне для танцювальних дискотек, де коливаючі рухи мембран апаратури здатні викликати хворобу органів, слуху. “… на дискотеці сила звуку доведена до тієї степені, коли вона ще не вбиває, але починає діяти на нижні шари мозку, на його підвали, на підкірну основу, на підсвідомість, на глибинні шари психіки, що можна порівняти з дію наркотичних речовин”. Причому це не мелодична музика, не Чайковський і не Шопен, але музика ритмічна, поп-музика, рок-музика, і коли удари музичного ритму починають співпадати з ударами вашого серця, створюється враження, що в середині вас розхитується тяжке ядро від великого дзвону, яке гупає по всіх ребрах, по всіх клітинах організму.
       Беззаперечно, міра гучності музичного звуку - величина історична. Від початку вона була здатна характеристиками найдавнішого музичного інструменту - людського голосу. Пізніше з’являються музичні інструменти супроводжуючі спів. Так, улюбленими інструментами древніх греків була ліра, кіфара, багаторубчата флейта сірініке і авлос. В період середньовіччя в Європі інструментом домашнього музикування стала лютіч, а в концертному релігійному та обрядовому житі панував орган. VII називають золотим століттям скрипки. Удосконалення механіки клавесину веде до появи фортепіано. Його універсальна природа сприяла збільшенню популярності цього “найінтелектуальнішого інструменту” (Г. Нейгауз). Кожен інструмент виховував музичний слух покоління у відповідному діапазоні гучності. В умовах розвитку засобів масової інформації помітно збільшилась щільність звучання.
       Прикро, що мікрофони “з’їдають” природну красу піаніста чи співака класичного репертуару. Ще гіршим є спостерігати за тим, як багаточисленні оркестрики спішать озброїтися технікою: електрогітарами, мікрофонами, динаміками, синтезаторами. Наш слух здатен оцінити переваги “технічної” музики у всіх випадках, де техніка не стає виокремленою із музики, а навпаки, збагачує її новими виразовими можливостями. Живе інструментальне і вокальне музикування, культура і багатство музичного звуку в умовах безпосередньо створюваного виконання повинно стати шкалою музичного сприйняття для молоді. Адже музика є своєрідним емоційним камертоном, вона допомагає людям у різних життєвих ситуаціях.
       Емоційне переживання - це джерело духовного світу особистості. Оскільки людина - істота емоційна, то емоційні переживання та почуття невід’ємні від духовного світу особистості. І саме твори мистецтва формують нашу емоційну культуру, культуру естетичних почуттів і смаків, духовну культуру нашого життя.
       Особливе значення мають естетичні почуття для підростаючого покоління молоді. Вони (почуття) є органічною умовою для формування валеологічної культури гармонійно розвиненої особистості.