Ігор Довгович

         Один з найвизначніших оперних критиків Словаччини д-р Павел Унгер у журналі «Hudobnu zivot» («Музичне життя», ч. 7-8 за 2004 р.) висловлює таку думку: «В сучасному, з-поміж плеяди молодих, мабуть, найбільш талановитим диригентом Словаччини є Ігор Довгович».
        Музичний талант Ігор перейняв генами від батьків. Тато, довголітній диригент хорових колективів Левко Довгович, якому під час комуністичного режиму довгі роки було заборонено займатися своїм найбільшим гобі, тим більше намагався прищеплювати музику своїм трьом синам. Таким чином в руках Ігоря, ще п’ятилітньої дитини, опинилась скрипочка. Музика в його випадку довго «воювала» з футболом.
         – Грав я навіть за збірну команду Словаччини в категорії до 15 років. Одночасно був скрипалем у молодіжному оркестрі «Музика Ювеналіс» в Кошицях, – згадує Ігор.
        Музика остаточно перемогла, коли йому було шістнадцять. Після гімназійної матури став студентом Кошицької консерваторії.
        – Я вирішив стати скрипалем, – говорить І. Довгович. – Під час студій у консерваторії появилася можливість студіювати музику в Україні. В музичній академії ім. М. Лисенка у Львові не було підготовчого класу для скрипалів; я поступив у підготовчий клас оперно-симфонічного диригування.
        Хоч у Львові мав бути один рік – залишився у ньому на повних десять років! Закінчив студії гри на скрипці у професора Б. Каськіва, оперно-симфонічне диригування у професора Ю. Луціва й захистив докторську дисертацію.
        – Коли я був ще студентом 4 курсу у Львові, керівництво Кошицького оперного театру запропонувало мені диригувати перші оперні вистави. Це була для мене найкраща школа. Не кожного з моїх колег спіткало таке щастя, – говорить І. Довгович.
        Після закінчення студій у Львові працює диригентом, а від 2001 року – головним диригентом опери й балету Державного театру в Кошицях. Займає посаду мистецького керівника й диригента молодіжного оркестру «Музика Ювеналіс», в якому виростав і вдосконалювався.
        Приходять перші диригентські успіхи в оперному театрі. Диригує опери «Набуко» Дж. Верді, «Севільський цирульник» Дж. Россіні, самостійно готує виставу опери «Весілля Фігаро» В. А. Моцарта й інші опери. Визначніші з них: Дж. Верді – «Ріголетто», «Травіата», «Аїда», «Трубадур»; Дж. Доніцетті – «Дон Паскуале»; В. А. Моцарт – «Дон Джовані»; Г. Бізе – «Кармен»; П. Чайковський – «Євгеній Онєгін»; Дж. Пуччіні – «Тоска», «Богема»; С. Гулак-Артемовський – «Запорожець за Дунаєм», а також оперети: Й. Штраус – «Летюча миш»; Г. Дусик – «Блакитна троянда», балети: П. Чайковський – «Лебедине озеро»; А. Адан – «Жізель», Л. Мінкус – «Дон Кіхот»; мюзикл: Л. Барт – «Олівер». Диригує концерти та вистави у Бельгії, Іспанії, Італії, Польщі, Португалії, Угорщині, Україні та в Чехії.
        У жовтні 2003 р. їде в Італію на конкурс молодих оперних диригентів з країн Європейського Союзу.
        – Конкурс тривав три дні. Журі запросило на змагання 27 диригентів. Успіхом для мене було вже те, що я пройшов у вісімку найкращих. У фінал вибрали мене і двох диригентів з Італії. Великою допомогою в конкурсі, на відміну від колег, була для мене кількарічна практика в театрі і, само собою, вибрана для змагання опера – Дж. Верді «Травіата», якою я кілька разів диригував у кошицькому театрі. На думку журі, членами якого були відомі диригенти з різних країн Європи, головним позитивним критерієм у мене було те, що маю велику повагу до солістів. Взагалі під час кожної вистави дія на сцені для мене є домінантною. Диригент і оркестр є для того, щоб максимально під час вистави допомогли артистам-співакам. Проте ми в жодному випадку не є «п’ятим колесом при возі»! За успіх вистави відповідає весь колектив.
        Перемога у конкурсі в Італії відкрила перед І. Довговичем нові можливості. У вересні цього року запросили його у Сполето (Італія) підготувати виставу опери композитора Дж. Пуччіні «Італійка в Алжирі». Замість літнього відпочинку він інтенсивно працював, щоб якнайкраще виставити оперу.
         – Мучуся з вивченням італійської мови. Прочитав кілька книг про цю оперу – признаюсь, що дотепер не дуже її знав. Докладно простудіював лібретто, замовив з Англії (бо ніде інде її не знайшов) партитуру опери, щоб уже на першій репетиції бути належно підготовленим. Хоч сповнений великої відповідальності, я вже зараз тішуся «народженням» цієї вистави, яка буде мати прем’єру в оперному театрі у Сполето 24 вересня 2004 року, – зізнається диригент.
        Великим успіхом закінчилися гастролі колективу Кошицького оперного театру з виставою опери Дж. Верді «Набуко» 2-3 липня ц.р. у місті Шопронь в Угорщині. «Одна дама з Відня приїхала на обидві вистави до Шопроня. Після другої вистави передала мені маленький сувенір з подякою», – згадує Ігор.
        Найкраще розвивається співпраця І. Довговича з театрами й симфонічними оркестрами у Польщі. Після концерту з філармонією міста Бидгощ навесні цього року, керівництво філармонії запропонувало йому підготувати з симфонічним оркестром, хором і солістами «Реквієм» композитора А. Брукнера і повести цей твір у Бидгощі 28 жовтня 2005 р. Диригуванням цього твору сповниться один з його диригентських снів! 23 серпня він диригував виставою опери Дж. Верді «Трубадур» у Цєшині, а 10 жовтня поведе у Сяноці концерт симфонічного оркестру з солістами.
        Незважаючи на неабиякі успіхи, Ігор відчуває, що ще не має великого досвіду, що він ще молодий диригент. Коли буду мати 50 років, – прогнозує, – то уже не буду мати права на виправдання. В цьому віці диригент вже мусить мати своє розуміння музики і своє музичне «Я».
        Вільного часу в І. Довговича дуже мало. В оркестрі «Музика Ювеналіс» свої знання віддає молодим музикантам, намагаючись передати молоді розуміння класичної музики. З великим успіхом проходить в Кошицях його проект виховних концертів для шкільної молоді, на яких оркестр «Музика Ювеналіс» разом з роковою капелою «Сексіт» інтерпретує класичну музику. Після кількох таких концертів почало набагато більше молоді приходити й на оперні вистави. Необхідно також згадати і його співпрацю з кошицьким українським хором «Карпати», яким диригує його батько.