Ірина Федишин

Співочий дебют

       Уперше перед чисельною аудиторією Ірина заспівала, коли їй було лишень три з половиною рочки. Виконання пісні - весільний подарунок хресній мамі Іринки. Тож дебютом була українська народна пісня "Сиділа під грушкою", яку маленька Іринка довго репетирувала із батьком-музикантом. Це мабуть, одні з найприємніших спогадів дитинства. Маленька, мініатюрна дівчинка із довгим волоссям голосно співала для всіх присутніх, і ловлячи на собі захоплені погляди родини і знайомих, наповнювалася азартом, який додавав сил і натхнення співати ще і ще. А далі - оплески, похвала, побажання нововідкритому таланту. Мабуть, саме вдалий старт і перший успіх скерував дівчинку на творчу стежину. Ірина, згадує, що саме тоді зрозуміла, що спів, виконання пісень приносять їй неабияке задоволення і саме цією справою вона хоче займатися у майбутньому. Вона відчула цей потяг до музики, мов поклик душі.
       Та батьки не були у захваті від цієї ідеї. Батько-музикант добре знав, що справжнього успіху в творчій сфері досягають одиниці. Заняття музикою - несерйозне захоплення, яке часом приносить більше розчарувань, ніж перемог. Тож переконував доньку відмовитися від співу і навіть не думати тільки з музикою пов'язувати свою долю, а скеровував її до рішення здобути якусь більш серйозну професію, яка б могла прогодувати у майбутньому.
       У шість років майбутня зірка спробувала себе у ролі ведучої, це їй вдалося. Іра завжди була лідером, брала участь у творчих заходах, які відбувалися у школі, "муштруючи" своїх однокласників на репетиціях і під час виступів.

Шаховий дебют

       Розгледівши у доньці математичні здібності, батьки записали Іру у шаховий гурток. Вона досягла непоганих результатів і у розв'язуванні дебютів, і у перестановці фігур по чорно-білій клітчатій дошці. Тренер пророкував дівчині кар'єру шахістки, тож Ірину зі всіх сторін оточили спеціалізованою літературою, записали на індивідуальні заняття з шахів. Та майбутнє шахістки чи математика не надто приваблювало юну творчу натуру. Все більше і більше, вона переконувалася, що шахи - це не та сфера, в якій почуватиме себе, як риба у воді. Дівчина не хотіла розчаровувати батька, тож потайки жалілася тільки мамі, аби та вмовила татуся звільнити Іру від полону клітчатої дошки і дерев'яних фігур...

Перший інструмент

       Урешті-решт, переконавши батьків, що не зважаючи на усі аргументи, душа до шахів не лежить, а прагне музики, і всі її мрії - про цікаве життя, повне несподіванок і крутих віражів, Іра вмовила батьків заховати шахматну дошку кудись далеченько і купити їй електроінструмент синтезатор "Yamaha". Батько навчив десятилітню Іринку основам гри і дав їй перші музичні уроки. Іра все схопила миттєво і після кількох штурмувань інструменту почала імпровізувати і вже сама писати свої перші пісні. Спочатку на клавіші, а потім на папір лягали її думки і переживання, відчуття, емоції, бажання - весь її внутрішній світ. На сьогодні вона є автором і виконавцем пісень, музику і слова до яких пише самостійно.

Музична та економічна освіта

       У 13 років Іринка вирішила здобути музичну освіту і почала вчитися у музичній школі. Її одразу зарахували у четвертий клас. Дався взнаки високий рівень домашньої самоосвіти. Музичну школу Іра закінчила на відмінно. Ще під час навчання там, часто була ведучою концертних програм. Її скеровували продовжити навчання у консерваторії або музучилищі. Та Іра обрала львівський Національний університет ім.Івана Франка. Хоча здобуває освіту на економічному факультеті, продовжує займатися музикою і вокалом з приватними викладачами.
       З боку деяких викладачів - підвищена увага і додаткові вимоги. Вони аргументують це тим, що я маю не тільки гарно співати, а й вчитися на відмінно. Доводиться возити за собою на концерти підручники і конспекти. Мені соромно, якщо я чогось не знаю. Вчуся між переїздами.
       Не приховуватиму, мені справді приємно, що маю багато прихильників. Вони знаходять мій номер телефону, телефонують, цікавляться моєю творчістю, новими роботами, діляться враженнями від концертів. Я не працюю лише для того, щоб стати відомою. Я співаю, дарую пісні свого серця тому, що мені це подобається. А як складеться далі - покаже час.

Шлях самовдосконалення

       Ще з дитинства Ірина брала участь у багатьох музичних фестивалях і творчих конкурсах, співала у різноманітних музичних колективах і дитячих хорах, намагалася брати участь у всіх заходах художньої самодіяльності. Тож це нестримне прагнення показати себе і свою творчість вивело Ірину на професійну сцену, на якій вона впевнено тримає і затверджує свою позицію вже чотири роки. Ірина зізнається, що багато працює над собою, вдосконалює свої вокальні дані і хореографію, тож професійний рівень щоразу зростає і покращується.
       Трапляється, що переможці конкурсів відомі заздалегідь. Тому не всі фестивалі і конкурси виправдовують своє призначення - виявити кращих, найталановитіших. Та головне - не розчаровуватися і йти далі.

http://www.irynafedyshyn.com