Мирослав Скорик
П'єси та естрадні пісні.

        У 60-х роках ХХ століття в українську класичну музику стрімким і впевненим кроком увійшов молодий композитор зі Львова – Мирослав Скорик. Музикант проявив себе у різноманітних стилях: окрім "класичного" цікавився естрадою, ритмами джазу і рок-музики. Митець є представником "нової фольклорної хвилі", його музика включає в себе яскравий національний колорит і сучасну музичну техніку.
        Творчість маестро викликає зацікавлення української громадськості своєю дивовижною здатністю відображати дух нашого часу в звукових образах. Музичний доробок маестро сповнений надзвичайно позитивних імпульсів, музика–оптимістична – навіть в найбільш драматичних переживаннях, добра – навіть тоді, коли представляє зловісні і похмурі сторони життя.
        Мирослав Михайлович – володар титулу "Герой України", лауреат Національної премії України ім. Т. Шевченка, кавалер ордена "Знак пошани", диригент та народний артист України. Серед його найвідоміших творів – "Гуцульський триптих" та "Карпатський концерт" для симфонічного оркестру, три фортепіанні та вісім скрипкових концертів, сім партит для різних складів, "Симфонієтта" та симфонічна поема "Спогад про Батьківщину" . Популярною є його "Мелодія" ля-мінор, що виконується в різних транскрипціях.
        Композитор створив ряд монументальних творів ,серед яких: духовний концерт для мішаного хору a capella і солістів, опера "Мойсей" за однойменною поемою І.Франка (нині вже не перший рік виконується у Львівському національному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької), балети "Перехрестя" та "Повернення Батерфляй" (Дж. Пуччіні - М.Скорика), кантати "Весна"та"Гамалія".
        Мирослав Скорик – автор музики до безсмертного містичного фільму Сергія Параджанова "Тіні забутих предків" (знятому у 1965році), який було визнано одним із дванадцяти найкращих фільмів усіх часів та народів.
        Вартісними також є естрадні пісні та п’єси, написані маестро в 60-х роках. Саме про них сьогодні йтиме мова.
        Написані на порозі зрілості, тобто в ранній період життя композитора, а саме в той час, коли відбувся несподіваний для молодого музиканта злет, який ознаменував майбутню блискучу кар’єру митця.
        У цей період Скорик звертається до фортепіанної музики, серед найвідоміших творів – "Коломийка", "Бурлеска", "Блюз","У лісі", "Спів у горах". Не дивно, що маестро зацікавив саме цей інструмент, адже частково це було зумовлене тим, що учнівські завдання по композиції писались здебільшого для фортепіано. Незважаючи на студентське походження, вони сприймаються доволі комплексно, свіжо, а отже навіть на ранньому етапі творчості композитор виявляє себе як талановита людина. Оскільки Скорик на той час цікавився українським фольклором, особливо Карпатським краєм, тема з гуцульським забарвленням розвивається цілком модерново, проте вільно від етнографізму. Яскравими прикладами є два програмні твори – "Спів у горах" та сюїта "У лісі" . У них зазначаються прагнення автора до оновлення гармонічно-фактурної палітри, нетрадиційність ладотонального мислення. П'єса "Спів у горах" звучить у дусі авангардизму завдяки складним вертикальним співзвуччям та сповзаючих по хроматичних тонах септакордах. П'єса "У лісі" демонструє вміння композитора працювати з коломийковими зворотами , звукозображально наслідуючи неповторний світ природи. Піаністи різних рівнів підготовки найчастіше виносять на концертну естраду інші три п’єси – "Блюз", "Коломийка" і " Бурлеска ".
        "Блюз" цікавий тим, що композитор вміло використовує можливості імпровізаційної метроритміки блюзу – стилю, який з'явився як один з різновидів афро-американського фольклору. Мікроепізоди п’єси змінюються часто, динамічно , автор ставить собі за мету не просто імітувати наспів блюзу , а створити загальний образ,досить часто зустрічаються суто інструментальні вставки, з широким діапазоном. Цей твір – одна з перших спроб в українській професійній музиці звернутися до джазової стилістики. Виконавці часто грають також і "Коломийку" – п’єсу, в якій маестро зумів досягнути виняткової яскравості, рельєфності фольклорного образу. У цьому творі композитор узагальнив характерні особливості народнопісенного жанру. Незвичним на той час видавалась структура акомпанементу, мелодія якого спирається на гуцульський лад.
        Мабуть, найбільшою популярністю користується наступний твір цього періоду – "Бурлеска", саме ця розгорнена фортепіанна п’єса втілює естетику "нової фольклорної хвилі" . Цікавий той факт, що маестро закінчив роботу над цим твором і згодом взявся за музику до кінофільму "Тіні забутих предків" .
        Вдало, з ювелірною відточеністю показані стильові ознаки цього напрямку. Адже бурлескність передбачає пародіювання "непорушних ідеалів". Сутність бурлеску полягає не лише в стильових переходах, попри всю їх незвичність та парадоксальність. У розгорненій фортепіанній п'єсі використовується своєрідна театралізація інструментального твору, застосування ілюстративних ефектів, перестрибування епізодів від одного до іншого , спрямовані на саркатисчінсть образу та приховану насмішку в ньому. В "Бурлесці" виникають асоціативні аналогії із маскою, одна частина якої – сміється, а інша – кривиться у гримасі. У п’єсі мають місце декілька тем, проте чітко виділяються дві контрастні між собою : одна з яких імпульсивна, стрімко спрямована на подолання будь-яких перешкод, містить акценти у ритміці та яскраво забарвлену танцювальність. На противагу першій темі друга – "естрадна" за стилістикою , розкута та емоційно-забарвлена , з'являючись з віддалених куточків простору, вона впевнено набирає звучності та поступово стає агресивнішою за характером. Її розвиток полягає у поступовому розхитуванні опор, відчутті дисонантності.
        "Бурлеска" фактично підсумувала собою всі найважливіші здобутки першого періоду творчості композитора. Та окрім фортепіанних творів,написаних на порозі зрілості, маестро писав також і естрадні пісні.
        Варто зазначити , що українська оркестрова естрада 60-х –70-х років значно відрізнялась від попередньої, власне її називали естрадою нового типу. Пісні як і раніше виконувалися у супроводі оркестру, при цьому додавались елементи західної музики.
        До композиторів, що творили у цьому періоді,крім маестро Мирослава Скорика відносимо творчість (або більшу її частину) таких митців, як Володимир Івасюк, Ігор Поклад, Іван Карабиць, Богдан Янівський, Вадим Ільїн, Олександр Зуєв, Ростислав Бабич, Борис Монастирський, Олександр Осадчий.
         В контексті тогочасної естрадної музики Мирослав Скорик вирізняється яскравістю та різносторонністю музики.
        Свою естрадну діяльність композитор розпочинає ще 1963 року, створивши в місті Лева естрадний ансамбль "Веселі скрипки". В репертуар ансамблю входило декілька естрадних пісень, які в той час були дуже популярними – "Намалюй мені ніч", "Не топчіть конвалій", "Аеліта", "Львівський вечір", "Карпати". Саме Мирослав Скорик створив ці пісні.
         Маестро, як і Володимир Івасюк, був новатором і, як зазначалось раніше, ритми у нього були майже цілком західними. У цих піснях композитор започаткував новий напрямок естрадної пісні, де поєднав українські інтонації з ритмами джазу, танго, блюзу, боссанови, які часто звучали на світовій музичній арені, проте були маловідомі в Україні. Пісня "Не топчіть конвалій" була першим українським твістом. що, здобувши прихильність глядачів, став дуже популярним.
        Тексти до пісень М. Скорика писали поети Ростислав Братунь, Олександр Вратарьов, Микола Петренко, Микола Сом, Богдан Стельмах.
        "Веселі скрипки" виступали не тільки на Львівських сценах, вони збирали овації, на гала-концертах у Києві та Москві в Кремлі. Виступали з відомими солістами: Любов Чайковською, Дмитром Гнатюком, Анатолієм Мокренком, Людмилою Божко, Борисом Жайворонком. Радіо та телебачення часто транслювали пісні М. Скорика, які виконував естрадний ансамбль . А вершиною популярності можна вважати участь пісні "Намалюй мені ніч" в найбільш престижній тогочасній телепередачі – "Блакитному вогнику". У 1968 році Мирослав Скорик переїхав до Києва, і, на превеликий жаль, “Веселі скрипки” припинили своє існування.

Не топчіть, не топчіть конвалій (3)
Не... Не топчіть конвалій.

Все в маленьких дзвоничках фаркучих,
Площа, вулиця, провулки, тротуари...
То весна у наступі могучім
Скинула десантом їх із хмари.

Не топчіть, не топчіть конвалій (3)
Не... Не топчіть конвалій.

Все змінилось, все здалось без бою
І машини і просто пішоходи.
Від весни ніхто не ждав розбою,
Від конвалій от такої шкоди.

(Фрагмент пісні Мирослава Скорика"Не топчіть конвалій")
Побажаємо Мирославу Михайловичу сил та натхнення й надалі творити істинно довершену музику та виносити її на загал, не тільки український, але і світовий.