Стравинськии та Україна

       Українські музичні враження композитора не обмежуються фольклором. Значний вплив на його творчість (не лише на духовну музику) мала православна відправа, і саме така, якою вона історично склалася в Україні. Церковні враження Стравинського позначилися на Літургії та "світських" творах композитора, зокрема на "візантійському" складі таких латиномовних творів, як "Цар Едіп", "Симфонія Псалмів" тощо.
       Родовід композитора. Д. Антонович: "...Одинокий нині композитор українського роду, що має справді європейське ім'я - Ігор Стравинський, хоч є сином свого часу свідомих українців - і батька, й матері, народився в Петербурзі - й ціла його музична творчість належить до великоруської культури". Сам композитор шукав своїх коренів, пробував відтворити своє генеалогічне древо: "Стравинський походить від "Страва" - притоку Вісли у Східній Польщі". "Наше прізвище було Сулима-Стравинські, але коли Росія анексувала частину Польщі, "Сулима" з якоїсь причини було випущено з нашого прізвища". У бесіді з Елліотом: "Мене цікавить Джозеф Конрад (англійський письменник) через його польсько-українські корені. Хлопчиком він жив у Чернігові, недалеко від цього міста народився мій батько" (Федір Гнатович народився в маєтку "Новий Двір" Мінської губернії, де його батько Гнат Гнатович служив агрономом).
       Батько Стравинського - видатний оперний співак і талановитий художник - був тісно пов'язаний з Україною: знав мову (у своїх книгах витрат він робить записи водночас українською та російською мовами), читав по пам'яті "Кобзар" Шевченка, збирав усі його видання, починаючи з 1840 р., малював до нього ілюстрації, мав у бібліотеці книги Куліша, Квітки-Основ'яненка, Котляревського, з української історії. Приятелював з Яворницьким і навіть разом із ним позував у картині Рєпіна "Запорожці пишуть лист до турецького султана". Федір Стравинський довгий час жив у різних містах України, переїжджав із місця на місце з батьком-агрономом, котрий служив у маєтках на Чернігівщині, Полтавщині, в Ніжині, Мозирі. Врешті, Федір Стравинський учився в Одеському та Київському університетах (юриспруденція), закінчив Ніжинський ліцей, після чого одержав призначення на роботу до Санкт-Петербурга.
       Після закінчення Санкт-Петербурзької консерваторії Федір Стравинський повертається до Києва, де три роки співає в опері. У Києві він знайомиться з майбутньою матір'ю Ігоря Федоровича - Анною Кирилівною, з дому Холодов-ських, українсько-козацького роду, який отримав дворянство за участь у російсько-турецькій війні. Дід Ігоря Стравинського по матері був родичем Сергія Дягилєва.
       Досліджуючи генези родини Стравинських, важко обійти факт їхньої ймовірної належності до старовинного шляхетського роду Стравинських-Сулимів. Існує фамільний герб, на честь якого композитор назвав свого молодшого сина подвійним іменем Святослав-Сулима, можливо знаючи, а можливо й не підозрюючи, що тим самим пов'язав його зі славним українським гетьманським родом Сулимів, які володіли тим самим гербом (син славного героя Кодака переяславський полковник Степан Іванович і його брати Северин та Федір Сулими були габілітовані на дворянство нільським сеймом у 1649 р.)- Цей герб ми бачимо на портретах Івана Федоровича (внука гетьмана Івана Сулими, страченого у Варшаві в 1635 р.) і його сина, Семена, що містяться в Національному музеї образотворчого мистецтва в Києві.
       У польському Гербовнику Несецького згадується рід Стравинських-Сулимів, що включає чимало маєтних і знатних осіб. Один із них навіть підписав Конвент Владислава IV (1634) про відмову від російського престолу. Географія цього роду охоплює Мозир, Троцьк, Стародубцево, Чернігівщину, Пінськ. Проте у XVIII ст., після третього переділу Польщі, друге прізвище - Судима - зникає.
       Може бути ще одна версія походження родини Стравинських - "їхня належність до пінської шляхти. Землі колишнього (з часів Київської Русі) Пінського князівства - це та сама територія, на якій проживали протягом кількох століть Стравинські-Сулими. Ці землі переходили то під Литву (1318), то під Польщу (1521), то під Росію (з 1793)- Сьогодні частина їх, з центром Пінськ, належить Білорусі. Проте на цій землі споконвічно жив і живе український етнос, що зберіг свою мову, звичаї, культуру, релігію. Можливо, звідси і корені православ'я "поляка" Стравинського.
       Проблема "Стравинський та Україна" включає, поряд з екскурсом у минуле і дослідженням творчості композитора, ще той величезний інтерес (починаючи з 60-х років він постійно зростає) українських музикантів до творчості композитора. Зазначимо, що мистецькі пошуки українських музикантів-шістдесятників, які гуртувалися довкола могутньої постаті Бориса Лятошинського, славна плеяда композиторів, котрі сьогодні гідно репрезентують нашу культуру в світі (В. Сильвестров, Є. Станкович, М. Скорик, В. Загорцев та ін.), а також диригентів, музикознавців (І. Блажков, Г. Мокреєва, Н. Герасимова-Персидська, В. Задерацький) формувалися "під знаком" Стравинського.

Алла Терещенко (Україна, Київ)

Музичні колективи

Оркестри

Персоналії